Тамару щось тихо прогугнявив. Здавалось, насилу приглушено зітхнув.

– Якби я був спроможний роздобути те, що ви просите, то резонно запитав би: а кого, власне, ви збираєтеся вбивати?

Аомаме спрямувала вказівний палець на скроню.

– Можливо, себе.

Якийсь час Тамару незворушно поглядав на її палець.

– А з якої причини? – запитав би я.

– Бо не хочу, щоб мене спіймали. Смерті не боюся. Опинитися у в'язниці страшенно неприємно, але, гадаю, допустимо. А от потрапити до рук невідомих типів і зазнати катування – це мені понад силу. Бо я побоююсь назвати чиєсь ім'я. Розумієте, що маю на увазі?

– Здається, розумію.

– Я не збираюся нікого вбивати й нападати на банк. А тому великого напівавтоматичного двадцятизарядного пістолета не потребую. Годиться компактний, з малою віддачею.

– Але ж можна вибрати отруту. Набагато практичніше, ніж володіти пістолетом.

– Поки вийму і вип'ю отруту, пройде час. А коли мені запхають руку в рот перед тим, як я розкушу капсулу, то вже не ворухнуся. А от стримуючи супротивника пістолетом у руках, я зможу робити все, що задумала.

Тамару замислився над сказаним. Його права брова трохи піднялася.

– По змозі я не хотів би вас утратити, – сказав Тамару. – Ви мені більше за інших подобаєтеся. Одним словом, особисто.

Аомаме ледьледь усміхнулася.

– Як жінка?

Не змінюючись на обличчі, Тамару відповів:

– І чоловік, і жінка, і собака – вони рідко коли мені подобаються.

– Звичайно, – погодилася Аомаме.

– І водночас моє найголовніше поточне завдання полягає в тому, щоб оберігати спокій і здоров'я мадам. Так би мовити, я свого роду профі.

– Безперечно.

– З огляду на це, я вирішив перевірити, що зможу зробити. Нічого не гарантую, та, можливо, зумію підшукати знайомого, який відповідав би вашим вимогам. Але це надзвичайно делікатна справа. Не те що купити на замовлення електричну ковдру. Відповіді доведеться чекати не менш ніж тиждень.

– Байдуже, – сказала Аомаме.

Тамару примружився й підняв очі до дерев, звідки долинало сюрчання цикад.

– Молюся, щоб багато чого пішло добре. Якщо вдасться, то зроблю все, що тільки зможу.

Вы читаете 1Q84. Книга ІІ
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату
×