змайстрував з нього довгий комір для ослиної шиї. Потім відрізав голову й пришив комір між головою й плечима. По обидва боки шкіри він просмикнув мотузку, так щоб вона зав’язувалася в Осла на череві. Раз у раз над ним пролітали птахи, і Хитр зупинявся, заклопотано поглядаючи вгору. Він не хотів, щоб хтось бачив його роботу. Але всі ці п.тахи не вміли розмовляти, тож він міг не хвилюватися.
Лопух повернувся пізно ввечері. Він не біг, а втомлено пересувався підтюпцем.
— Апельсинів немає, — сказав він. — І бананів теж. І я дуже втомився, — і він ліг.
— Іди сюди й примір свою нову левину шубу.
— Набридла мені ця шуба, — відповів Лопух. — Я примірю її вранці. Сьогодні я занадто втомився.
— Який же ти злий, Лопуше, — сказав Хитр. — Якщо навіть ти втомився, то що казати про мене? Поки ти розгулював по долині, я не покладаючи рук працював над твоєю новою шубою. Мої лапи так втомилися, що ледве тримали ножиці. А ти навіть не сказав спасибі, навіть не глянув, тебе зовсім не хвилює, — і... і...
. 12 .
— Дорогий Хитре, — миттєво схопився на ноги Лопух, — пробачте мені негідному! Звичайно, я хочу її примірити. Вона просто приголомшлива. Примірте її на мене негайно. Будь ласка.
— Гаразд, стій тут, — сказав Хитр. Шкіра була занадто важка для нього, але нарешті, пихкаючи й відсапуючись, він напнув її на Осла, зав’язав мотузку під його черевом, прив’язав ноги до ніг, а хвіст до хвоста. Той, хто бачив справжнього лева, не помилився б ні на секунду. Але той, хто лева не бачив, дивлячись на Лопуха в лев’ячій шкірі, міг би прийняти його за лева, якщо, звичайно, не підходити занадто близько чи дивитися на нього при слабкому освітленні і якщо Лопух не став би кричати по-ослиному або цокати копитами.
— Ти виглядаєш чудово, просто чудово, — сказав Мавп. — Якщо хтось побачить тебе за-
раз, він подумає, що перед ним сам Аслан, Великий Лев.
— Це було б жахливо, — відповів Лопух.
— Ні, навпаки, — заперечив Хитр. — Усі виконували б те, що ти накажеш.
— Та не хочу я нічого наказувати.
— Пометикуй тільки, скільки добра ми могли б зробити! — сказав Хитр. — Я б тобі давав поради, звичайно. Я б придумував мудрі укази. І всі підкорялися б нам, навіть король. Ми навели б у Нарнії повний порядок.
— Мені здавалося, що в Нарнії й так повний порядок, — сказав Лопух. — Хіба ні?
— Як! — закричав Хитр. — Повний порядок?! При тім, що немає ні апельсинів, ні бананів?
— Ну, знаєте, — сказав Лопух, — не вельми багатьом... я гадаю, навряд чи вони потрібні комусь, крім вас.
