«САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»

Де ж такий чудовий, пишний град?
Сам ти град, коли в душі є сад,
Святому духу храм і град.

Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!…

Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!
О щастя - наш ясний світ, О щастя - наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися!

Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
Чи в небі ти пиво п'єш? Книжники, возвістіте!
О щастя - наш ясний світ, О щастя - наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися.

Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
О щастя… і т. д.

Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
Не знайти й у вуглі - в іншім треба шукати.
О щастя… і т. д.

Небо і місяць, земля й зорі всі - прощайте!
Гавань ви злобна моя - більше не чекайте!
О щастя… і т. д.

Я проминув небеса - ще як полетіти?
Був у найнижчих низах - ще що повідкрити?
О щастя… і т. д.

Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,
Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!

Ласощ його - се гортань, очі голубині,
Всеньке - любов і Харрань, руки кришталинні.
О щастя… і т. д.

Перстом мене не торкай - так не впізнаєш,
Зовні мене не шукай - не відшукаєш.
0 щастя… і т. д.

Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!
Вище стихії і гір мене підіймає.
О щастя… і т. д.

Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,
Гарний глагол твій живий чистить усі біди.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти - мати і дім, бачу і чую я нині.

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,
Не в Гергесенських полях - їхніх долинах - живеш.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти - мати і дім, бачу і чую я нині.

Розпошир удаль зір свій, як і розуму коло…

Розпошир удаль зір свій, як і розуму коло,
Про кінець, що вже близько, згадай,
Визначай свою ціль, озирнися навколо,
Спостерігши бажань власних край,-
На яких же речах ти будинок поклав?
Коли камінь - стоятиме дім,
Як пісок же під ним - то б хоч як не стояв,
Розметнеться за вітром сухим.

Всяка плоть пісок той, як у світі сім слава,