А я була така мудра, таку переконливу версію написала про його подружнє життя, і те чому дружина пішла від нього. Все розписала, і абсолютно попала «пальцем в небо». Дуже була самовпевнена, тапер я більш обережна.
— Покажи її на фото.
— Перший план зліва.
Я не зразу розумію хто саме, перепитую. Мовчун пояснює. Нарешті бачу, красиву жінку.
— Побачив. На фото твоя колишня дружина не дивиться на тебе. Ображена до тепер?
— Іван, уже не ображена. Забрала мою куртку, бо забув в кафе, так спішив їхати.
— Мабуть був дуже «хороший», раз куртку забув.
— Так спішив.
— Мовчун, куди поспішав? додому?
— Так. Та кошерна сливовиця мене б «звалила». Повернувся о другій годині, а інші бавилися до ранку.
— Ти ще добре тримався.
— Я не спеціаліст до пиття, бракує тренування.
Ще якийсь час розвиваємо тему алкоголю, граємося словами.
Часом мені здається, що Івана Мовчун сприймає, як два в одному, Арій і Ілентина. Не знаю, може мені тільки так здається.
Віртуальність.
На каріматі в тіні скелі ВІН і ВОНА.
— Каву будеш?
Не почувши нічого у відповідь, ВОНА наливає з термоса каву в дві кружки, одну протягує йому.
Не сильний вітер гонить хвилі, чайки пильнують звіддаля, чекають на поживу, вдалині гуляють однороги. Мовчки п’ють каву, час від часу поглядають один на одного. До оголеного тіла місцями прилип пісок. Уже плавали в морі, лежали на піску під сонцем, тепер заховалися в тінь.
— А з вершковим морозивом було б смачніше.
— Чому не сказав раніше, взяли б з собою другий термос з морозивом. — Завмерла, не-донесла кухоль до вуст.
— Ми в віртуальності, можливо, що тут все можливо?
— Так, то так, але тут своя логіка і свої закони. Не можна без законів.
— В політиці можна.
— Політика, це не про секс!
— Ще й який секс!
Відставляє кухоль, відбирає в неї її недопиту каву і також відставляє, обнімає її, лягають поряд на каріматі.
— Як що політика, секс, то я такий не люблю, я не сприймаю насильства.
— Я радий чути це, а то вже боявся, що ти мене…
ВОНА не дає йому договорити. Сідає на каріматі, притискає йому плечі до землі.
— Я тебе, обов’язково! Можеш не боятися, знай, що це буде, як тільки ти захочеш! Але не зараз, я дам тобі трошки часу відпочити після «грипу».
Лягає поруч, горнеться, бере його руку в свою. Потім сміється і заривається обличчям йому в груди.
— Що таке?
— Нічого, просто мені добре. Дуже добре!
Гладить її плече, шию, скуйовдив волосся.
— Любиш холодну каву? Без вершків і без морозива?
— І без цукру також. В термосі ще залишилася гаряча.
Сидять на каріматі, п’ють каву, слухають шум хвиль, дивляться як граються однороги.
«Що буде потім? Хто його знає. Можливо ВІН не захоче бачити її в реальності. Можливо не захоче бачити його ВОНА. А зараз світить сонце, життя чудове. Може погадати на кавовій гущі, що буде далі? Далі буде продовження їхнього роману.» — подумав Голос за кадром.
