Александра П. — М.: Мысль, 1994.
27.
28.
29.
30.
31.
32.
33.
34. Английские путешественники в Московском государстве. — М.,
35.
36. Труд. — М., 1998.
37.
38.
39. Известия. — М., 1994. — № 12.
40. За чьим черепом пришла обезьяна? // Известия. — М., 1992. — № 50.
41. Аргументы и факты. — М., 1995, — № 2;№ 3.
42. Славянская трагедия // Труд. — М., 1998. — 29 мая.
43. Аргументы и факты. — М., 1994. — № 17.
44. Комсомольская правда. — М., 1997. — № 162.
45.
46. Там, где русские соблюдают Шабад и справляют Пейсах // Известия. — М., 1988. — № 73.
47.
48. Известия. — М., 1998. — № 76.
49. Аргументы и факты — М., 1998. — № 15.
50. Известия. — М., 1998. — № 73.
51. Комсомольская правда. — М., 1996. — 23 апреля.
52. Родина. — М., 1989. — № 12.
53.
54.
55. Забыть о распрях // Труд. — М., 1998. — № 184.
56.
57.
58.
59.
60. Хмельницька область // Історія міст і сіл УРСР. — К., 1971.
61. История Отечества: (Люди, идеи, решения). — М., 1991.
Володимир Броніславович Білінський
Народився 18 травня 1936 року на Поділлі. У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 до 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш — Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. Під його керівництвом зведено мости в Караганді, Павлодарі, Кокчетаві. Темір-Тау, Джезкагані, Балхаші, Екібастузі, Шахтинську та інших містах. З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку. Був членом Колегії Держбуду Казахстану. У 1999 році повернувся в Україну. Проживає в Києві. Видав книги: «Страна Моксель» (2002). «Открытие Великороссии» (2004). «Страна Моксель, или открытие Великороссии» (2006). Друкувався в газетах: «Літературна Україна», «Українське слово», «Столиця», «Нація та держава».