зрештою добровiльно попросився в небезпечну й рисковану експедицiю. Однак чи не здається вам дивним, що вовк за одну нiч обернувся на ягня?.. Можливо, я кривджу Ватсона, але не поручусь, що вiн не приєднався до нас тiльки для того, щоб перешкодити експедицiї i довести цим, що був правий вiн.
- Чи розумiєте, що ви кажете?! - жахнулась Алена. - Ватсон має свої хиби, як i кожен з нас. Можливо, навiть трохи бiльше. Але вважати його злочинцем - це занадто! Не гнiвайтесь, Лайфе; ви знаєте добре, що я вас люблю, але за одне мушу вам докорити: ви ще не позбулись пережиткiв старого свiту. В кожному бачите насамперед недруга, який вас хоче ошукати або експлуатувати. Я не дивуюсь з цього, ранiше так велось повсюди. I все ж, благаю вас, усвiдомте, що з тих часiв свiт змiнився докорiнно, що сьогоднi людина людинi не вовк, а друг. Чи, гадаєте, ми змогли б пiдкорити природу i завоювати вiддаленi закутки Всесвiту, коли б не любили одне одного, коли б не довiряли одне одному?
Северсон почервонiв. На широкому лобi в нього випнулись вени.
- Аленко, добре знаю, що я людина старого свiту... - прошепотiв вiн схвильовано. - Можливо, саме через це я бачу тепер тi залишки минулого у Ватсонi краще, анiж ви. Боюсь, що сказане вами годину тому про iнфекцiйнi захворювання стосується i випадку з Ватсоном. Ви надто покладались на те, що хвороби знищено назавжди. А тепер надто надiєтесь на те, що нi в одному з вас не лишилось i слiду минулого. Ви гадаєте, що всi люди хорошi. А я в це не вiрю. Не забудьте, що iмперiалiзм рухнув тiльки сорок рокiв тому i лишив вам тут своїх нащадкiв, у яких, можливо, вклав такi ж зародки злоби, якими були вiруси в Дiтрiхсона...
Алена поглянула на Северсона з неприхованим подивом.
- Ось тепер, Лайфе, ви мене справдi здивували! I, визнаю, прочитали менi чудову лекцiю. Бачу, що зростаєте швидше, анiж я гадала. Пробачте... Чому все ж ви пiдозрюєте саме Ватсона? Може, маєте якi- небудь докази?.. Ви згадали, що за останнiй час бiльш уважно стежили за життям навколо себе...
Северсон опинився у глухому кутi. Досить розповiсти правду, i вiн розкриє, що iснує таємна злочинна органiзацiя 'Братство сильної руки', яка хоче в слушну мить заволодiти Землею, а з допомогою Дiтрiхсона, кiнець кiнцем, i планетою Iкс. Думка, що при цьому вiн зрадив би власного праплемiнника, вiдiбрала в нього всяку хоробрiсть.
- Ватсон ховається вiд iнших... - повiльно почав Северсон пiсля короткої мовчанки. - Чи знає хто з вас, що вiн робить на самотi? Не знає!.. Часом вiн зустрiчався з Дiтрiхсоном. А Дiтрiхсон раптом тяжко захворiв. Чи не причетний до цього Ватсон?.. I ще одне: як це, що Ватсон знав, чому приходив до нього Навратiл?.. Коли над цим замислитесь, то ви скажете, що я правий...
Северсон зiтхнув з полегкiстю. Сповiдь кiнчилась благополучно. I вплинула, бо Алена пiсля короткого роздуму запитала:
- Може, про це слiд розповiсти Навратiлу? Менi здається, що багато в чому ви правi. Тiльки менi все ж не хочеться вiрити, що Ватсон так низько опустився. Адже вiн насамперед учений.
- Навратiлу поки що нiчого не говорiть! - швидко сказав Северсон. Спочатку треба переконатись, чи обгрунтована пiдозра. Найкраще було б, коли б за ним стежили якийсь час. Треба дiзнатись, що робить вiн наодинцi, чим займається в своїй кабiнi i як поводиться на чергуваннi.
- Хоч це не зовсiм правильно, але що ж, пограємося в такому разi в детективи. Якщо виявиться, що ми його ображали, попросим у нього пробачення.
Роздiл XXVI
Детективи
Коли Северсон дiзнався, що карантин для праплемiнника вже скiнчився, вiн вiдвiдав його в амбулаторiї. Вигляд у Дiтрiхсона був дуже поганий, проте гiсть, як i годиться, похвалив його:
- О, та ви вже зовсiм здоровий! Через кiлька днiв будете знову як огiрочок!
- Ба нi... - сумно похитав головою Дiтрiхсон. - Менi, ще лежати й лежати. Я знайомий з цiєю проклятущою хворобою i добре знаю, як вона перебiгає... - Вiн пiдвiвся на лiжку i пальцем поманив Северсона. - Не бiйтесь, не заражу... Я хочу вас про дещо попросити, але так, щоб нiхто не чув. Стiни часом теж мають вуха...
Северсон нахилився до хворого.
- Все, що я вам скажу, зробiть з якнайбiльшою обережнiстю i так, щоб нiхто не помiтив. Не розповiдайте навiть нареченiй, бо вона тiльки ускладнила б справу. Пiзнiше я вам усе поясню... Отже: коли будете чергувати в лабораторiї, вiзьмiть там апарат АУК-235. Наскiльки пам'ятаю, вiн лежить недалеко вiд печi високого тиску. Непомiтно занесiть його до моєї каюти; найзручнiше це зробити одразу ж пiсля змiни чергувань, коли однi сплять, а iншi їдять... Будьте уважнi: перш нiж вiдчинити дверi, тримайте апарат перед собою так, щоб круглий переднiй отвiр було скеровано до каюти. Потiм натиснiть на червону кнопку з правого боку скриньки. Спалахне червоний вогник - сигнал, що апарат працює. Нi в якому разi не повертайте апарат отвором на себе - на вас може потрапити дуже шкiдливе для всього живого поляризоване радiоактивне випромiнювання...
Северсон хотiв щось сказати, але праплемiнник махнув рукою:
- Не перебивайте, дядечку, справа дуже серйозна... Коли ввiмкнете апарат, вiдчинiть дверi i зайдiть з ним до каюти. Просвiтiть апаратом, як кишеньковим лiхтариком, увесь простiр кiмнати. Ви, мабуть, вже зрозумiли, навiщо ця процедура? Цим самим ви захистите себе вiд вiрусiв, якi, можливо, ще ширяють у каютi.
- Пробачте, Олафе, але це за мене вже зробив Вроцлавський, - перебив його Северсон. - Менi розповiдала Алена.
Дiтрiхсон зблiд:
- А бiльш нiчого вона вам не казала? Чи не згадувала часом, що в моїй каютi знайдено щось особливе?
- Нi... А що там можна було знайти? - знизав плечима Северсон.
- Незабаром дiзнаєтесь... - трохи заспокоївся Дiтрiхсон. - Словом, хоч каюту й опромiнювали, зробiть це вдруге. Йдеться про ваше здоров'я... Тепер далi: вiдчинiть нижнiй ящик шафи й витягнiть з нього всi речi. Натиснiть потiм на правий кут задньої стiнки i з допомогою ножа витягнiть її геть. В тайнику знайдете двi металевi коробочки. Заберiть їх з собою i в зручний момент вкиньте в якийсь з реакторiв двигунiв. Нiчого не бiйтесь; як ви знаєте, ми летимо за iнерцiєю; двигуни тепер не працюють.
- Гаразд. Однак скажiть одверто, що в тих коробочках? - суворо запитав Северсон. - Чи нема там вибухiвки?
Дiтрiхсон тихо засмiявся:
- Чому там мусить бути саме вибухiвка? Можливо, гадаєте, що я збожеволiв i висаджу корабель, на якому сам лечу? Не бiйтесь, вибухiвки в коробках немає. А втiм, коли б i була, з реактором нiчого не трапилося б. Вiн розрахований на бiльшу вибухову силу, нiж могли б дати двi мiзернi коробочки. Раджу вам, не будьте цiкавi i зробiть усе точно так, як я вам говорю. Адже я сказав, що пiзнiше про все дiзнаєтесь; навiть про вмiст коробочок. А зараз дуже серйозно застерiгаю: не вiдкривайте їх, ради власного життя!
- Гаразд, Олафе, - сказав Северсон. - Я виконаю все. Що ви скажете. Але дайте слово честi, що я не зроблю цим нiчого злочинного.
- Злочинного! Фу, яке гидке слово! - знизав плечима Олаф. - Однак коли хочете, - слово честi!
На цьому вони й попрощались.
Северсон довго вагався, чи послухатись йому Олафа, чи нi. З Аленою порадитись вiн не мiг, бо треба було б розповiсти всю правду... Повiрити Олафу?.. Може, навiть так. Адже вiн дав слово честi. А тут ще й думки про Ватсона...
- Ну, то що ж ви придумали, мiстер Шерлок Холмс? - привiтала його Алена, коли вiн зайшов до неї пiсля чергування.
- Я не мав часу для роздумування, - збрехав Северсон. - Але дещо менi спало на думку. Насамперед слiд оглянути каюту Ватсона.
- Ви це серйозно? - недовiрливо запитала Алена.
- Серйозно. Якщо в нього совiсть чиста, вiн не гнiватиметься на нас, навiть якщо дiзнається про це пiзнiше. Мою каюту може оглянути хто завгодно i коли завгодно.
- Але ж ви казали, що пишете щоденник, а його не дають читати нiкому, якщо вiн написаний щиро? - заперечила Алена. - Я, наприклад, його читати не хотiла б. Адже це - ваша особиста рiч.
- Так, це правда. Але коли б це було необхiдно, я не опирався б, щоб слiдчi органи прочитали його.
- Хто ж уповноважив нас, Лайфе, виконувати функцiї слiдчого органу?
