двадцять другiй сорок сiм хвилин, був дивний дзвiнок. Чоловiчий голос спитав, як можна перекрити газ у квартирi, не заходячи до неї, де є вентиль вiд усього будинку. А потiм iще спитав, через скiльки часу людина чадiє вiд газу?
Жiнка, яка того вечора чергувала у диспетчерськiй, обурилася, але спитала адресу.
У вiдповiдь чоловiк повiсив трубку... У них записують переговори з клiєнтами. Я зняв копiю, - кивнув Струць на касету, що лежала перед слiдчим.
Спiвак покрутив її у руках, ще не до кiнця розумiючи, що цей запис дасть слiдству.
- Давайте й другу, - наказав Коваль.
Старший лейтенант втретє полiз у свiй 'дипломат' i витяг звiдти ще одну касету.
- Це записано голос Павленка пiд час моєї бесiди з ним, - пояснив полковник. - Послухаємо. На мою думку, це той самий голос.
Спiвак витяг з шухляди столу портативний магнiтофон, поставив його.
- Спочатку Павленка, - пiдказав Коваль. - Першу.
- Я так i роблю, - кивнув слiдчий, вставляючи касету.
Пiсля короткої паузи пролунав спокiйний голос полковника:
'Поїздка ваша, Вячеславе Адамовичу, в Єреван була вдалою? '
'Не зовсiм', - вiдповiв бiльш високий чоловiчий голос.
'Чому?'
'Не все встиг. Ви ж вiдкликали'. У голосi вчулося роздратування.
'Ну, мабуть, не я, iнститут. В Єреванi впроваджували новий метод шлiфовки?'
Кожна людина сприймає свiй голос iнакше, нiж його чують iншi люди, i тому ледве упiзнає його, коли слухає себе в записi. Дмитро Iванович усе життя не мiг звикнути до цього акустичного явища i тому й зараз з якимсь недовiр'ям вслуховувався у свiй голос: начебто його i мовби не його, якийсь чужiм. А от Павленка вiн вiдразу впiзнав. Йому добре запам'ятався порiвняно високий, нерiвний, дуже нудний голос.
Тим часом стрiчка у касетi розмотувалася далi.
'А нововведення, яке запропонував Журавель, вам знайоме?' запитував полковник.
Секунда мовчанки.
'Так, знайоме, - по паузi вiдповiв Павленко. - I бiльше того...'
'Що означає 'бiльше того'?!'
'У свiй час мiркував про те ж саме...'
'Що означає 'у свiй час?' Чи не ваша це була iдея - рiзноманiтний, хаотичний рух абразивiв пiд час шлiфування?'
Знову тихо. I раптом - жалiснi нотки:
'Яке це тепер має значення... Зрозумiйте мене правильно...'
При цих словах Коваль потягся до столу i натиснув кнопку вимикача. Магнiтофон замовк. Спiвак запитально поглянув на полковника.
- 'Зрозумiйте мене правильно' - це улюблений його вираз. Зараз ми почуємо цi самi слова на iншiй стрiчцi. Спiвставляти голоси найкраще, коли вимовляється одне й те ж. Поставте, Петре Яковичу, будь ласка, другу касету.
Через декiлька секунд присутнi у кабiнетi почули, здавалося, той самий голос, але вже вкрай неспокiйний, тремтячий, який зривався на крик:
'Алло, алло, диспетчерська!..'
'Диспетчер слухає'.
'Скажiть, будь ласка, як можна перекрити газ у квартирi, не заходячи до неї? Де є вентиль усього будинку?..' I потiм неголосно: 'Скажiть, якщо в квартиру проходить газ, через скiльки часу людина учадiє?'
'Ви що, п'янi?! Не хулiганьте! - пролунав з магнiтофона суворий жiночий голос. - Кажiть, що трапилося? Ваша адреса?'
Секунда мовчанки - щось клацнуло, i у телефонi запищали сигнали вiдбою. На другому кiнцi проводу поклали трубку. Минуло ще кiлька секунд, i телефон у диспетчерськiй задзвонив знову. Знову пролунав уже знайомий благальний i плачливий голос: 'Зрозумiйте мене правильно...'- i знову сигнал вiдбою...
Бiльше на стрiчцi диспетчера 'Київгазу' цей голос не з'являвся.
Спiвак мiняв касети i програвав тiльки цю фразу: 'Зрозумiйте мене правильно...'. В обох випадках голос, без сумнiву, належав однiй i тiй самiй людинi.
- Запросимо фахiвцiв, - сказав слiдчий, - i перевiримо наше спостереження, щоб воно стало доказовим... Довгий час, - говорив далi, - запис звуку на плiвцi не вважали за речовин доказ. Ви, Дмитре Iвановичу, певне, i ранiше стикалися з цим. Але тепер з'явилися новi - останнє слово технiки - високоточнi аналiзатори мови, i це дало поштовх судовiй фоноскопiї - наймолодшiй галузi кримiналiстики... Тим часом подумаємо, як бути далi, якщо експерти установлять, що дзвонив до 'Київгазу' саме Павленко, - закiнчив Спiвак, передаючи касети назад Струцю, який сховав їх у дипломат.
- Еге ж, - похопився слiдчий, - треба зняти у 'Київгазi' ще одну копiю з дотриманням усiх процесуальних правил або вилучити оригiнал...
Коваль кивнув.
- То чому все ж таки вiн дзвонив у диспетчерську? Нащо це йому було? Зв'язано це iз Журавлем чи просто з п'яних очей? Хоча чому це раптом дзвонити саме до 'Київгазу', запитувати, як перекрити газ i коли вчадiє людина? - вголос мiркував Спiвак. - Думки i версiї можуть бути всякi... Як ви вважаєте, Дмитре Iвановичу?
Коваль так само роздумливо промовив:
- Безумовно, це не просто п'яна витiвка. Чого раптом дзвонив би? Епiзод цей вписується у подiї. Адже за кiлька хвилин пiсля цього, на початку дванадцятої, сусiд-офiцер, що пiдiймався сходами, застукав Павленка бiля дверей Журавля у дуже непривабливому виглядi: скуйовджений, у пантофлях i накинутому на плечi халатi, з-пiд якого визирала бiлизна. Що вiн робив пiд дверима Журавля пiсля дзвiнка до 'Київгазу', точнiше, що намагався зробити? I друге питання: звiдки вiн телефонував - з своєї квартири чи вiд Журавля?.. Гадаю, що iз своєї. Бо навряд йому треба було розпитувати у диспетчера, де є надвiрний вентиль, якби в цей час був у квартирi сусiди i хотiв припинити витiк газу i цим приховати слiди злочину... Узяв би та й перекрив...
- А вiдбитки пальцiв на плитi? - спитав Струць. - Може, побоявся торкати краника?
- Так, усе це треба ще продумати, - погодився Коваль. - У мене немає сумнiву, що це дзвонив Павленко.
Але його запитання диспетчеру: 'Через скiльки часу людина вчадiє вiд газу?' - мене вкрай дивує. Це ж видати себе з головою! Не такий вiн вже дурень...
- От ви казали, Дмитре Iвановичу, - задоволене промовив Спiвак, - що у вас нiчого нового, iстотного по справi Журавля немає, а хiба цей епiзод з 'Київгазом' не iстотний?! Чого вже бiльше! Гадаю, ми на прямiй дорозi. Хоч, звичайно, з одного цього епiзоду обвинувачення не складеш. Тим бiльше що доказ це не прямий, а побiчний, який установлює тiльки промiжний факт. Дзвонив, а не вбив. I що вода погасила вогонь у пальнику, не бачив. Бачив чи не бачив, здогадався перекрити газ чи не здогадався?.. Довести такий злочин справа непроста... Ось бачите, Дмитре Iвановичу, повнiстю пiдтверджується моя думка, що будь-якi логiчнi побудови без твердих, неспростовних фактiв стоять на пiску... Загалом сумнiви є, - говорив далi Спiвак, але знаєте, товаришi, контури обвинувачення уже вимальовуються... Уточнiть деталi, про якi ми говорили, i прокуратура закiнчить слiдство по обвинуваченню Павленка. - Я ж казав i знову повторюю, - задоволене пiдсумував вiн, - факти, факти i тiльки факти! На них усе й будується... Ось з'явився епiзод з 'Київгазом', i все почало прояснюватися...
- Сперечатися не буду, - змушений був погодитися Коваль. - Але ще треба багато що з'ясувати у самого пiдозрюваного. Адже по-справжньому з ним iще не бесiдували.
- Павленка я викликав на ранок.
- Допитаємо, - ляснув долонею по столу Спiвак i пiдвiвся, даючи цим зрозумiти, що оперативку закiнчено.
18
Коваль наблизився до свого дому вночi. Тепер уже, правда, не до свого тому, що волею обставин його новий дiм - його квартира - з учорашнього дня опинилася на вiддаленiй околицi мiста, на масивi Оболонь, що потягся на пiвнiч уздовж правого берега Днiпра гiгантськими
