- Вештаються тут... дрiмлюги. Нема вiд них спокою.
Розправив крила й неквапливо полетiв у темряву.
З горища вони спустилися на сходи i побiгли униз.
Але запiзнились. Бiля пiд'їзду вже нетерпляче гурчали машини, лунали вигуки:
- Пильнуйте їх! Не спускайте фар з дверей!
Рукастик-Смугастик сiв на сходинку й зiтхнув:
- Почекаємо трохи. Посидимо тут, нехай вгамуються.
- А потiм? - з тривогою спитала Варя.
- Потiм щось придумаємо.
Дiти сiли один бiля одного. Рукастик-Смугастик усе похитував головою i задумливо повторював:
- Ну й ну! Знавець-Моргунець ув'язнений у Триколiрному замку... Ай-ай-ай!
Варя поцiкавилась:
- А хто такий Знавець-Моргунець?
- Це могутнiй полководець! - вiдповiв Рукастик-Смугастик. - Вiн надзвичайно добрий i справедливий. Гнiв його страшний тiльки тим, хто не хоче дотримуватися непорушного Закону Вулиць i Дорiг у країнi Чарiвна Круговерть.
- Що за Чарiвна Круговерть? - перебив Малько-Ванько. - Це ж наше мiсто!
- Для вас це, може, й мiсто, - вiдповiв Рукастик-Смугастик, - а для нас, дружинникiв Знавця-Моргунця, це країна Чарiвна Круговерть. На її вулицях повно-повнiсiнько колiс - i всi вони шалено крутяться, створюючи одну величезну круговерть. Колись, кажуть, не було дружини Знавця-Моргунця i були велика плутанина й безладдя, колеса котились навсебiч - тодi країна називалася Безнадiйна Круговерть. Та прийшов цей чарiвник з своїми вiдданими дружинниками, i вони вказали кожному колесу мiсце i напрям руху, визначили, куди i як крутитися, з якою швидкiстю...
Малько-Ванько згадав, що вигукували машини там, на околицi, й сказав:
- Дружки-Кружки!
- Дружки-Кружки - це тiльки один загiн. А є ще Трикутники-Супутники, Ратники-Порадники... Вони стоять на всiх дорогах, перехрестях, провулках i керують рухом машин. А на головному, найбiльшому, перехрестi дорiг стоїть сам Знавець-Моргунець. I так було багато лiт. А нинi...
- Що ж сталося тепер?
- Ось послухайте. Щовечора Знавець-Моргунець збирає дружинникiв i вирушає до кам'яного Триколiрного замку. Там усi вiдпочивають, розповiдають один одному рiзнi веселi й повчальнi iсторiї. Тiльки один Дружинник залишається на вартi бiля ворiт - рано-вранцi вiн повинен подати сигнал i вiдчинити їх.
- А машини? Що роблять уночi машини?
- Вони стоять там, де вказав Знавець-Моргунець. Жодна не має права зрушити з мiсця без його дозволу.
- Чому ж вони сьогоднi заметушилися?
- Трапився надзвичайний випадок! - Рукастик-Смугастик у вiдчаї стукнув себе кулаком по колiнцю. - Гоночний Громобiй посмiв порушити заборону й поїхати без дозволу. А всi машини рушили за ним - вони подумали, що Знавець-Моргунець дозволив їм їхати. А Громобiй каже, що хтось штовхнув його по похилiй площинi.
- Хiба там була похила площина? - вихопилось у Малька-Ванька. Адже це вiн своєю рукою штовхнув Громобоя! Та хiба вiн думав, що таке станеться? - А я i не помiтив... Виходить, це я в усьому винний?
Рукастик-Смугастик знову зiтхнув i низько опустив голову.
- Я теж винний... Менi випала черга вартувати ворота Триколiрного замку, а я... я не вартував...
- Як же це сталося? - запитали в один голос друзi.
- Це сталося... це сталося через країну Дивовижну Викрутасiю.
- Як-ку країну? Де вона?
- Далеко, - махнув Рукастик-Смугастик. - За морем-океаном. Розумiєте, мешканцi Дивовижної Викрутасiї приїздили до нас i хвалилися, що в них Закон Вулиць i Дорiг правильний, а в нас неправильний. Ось Знавець-Моргунець i послав мене, щоб я подивився на їхнiй Закон Вулиць i Дорiг.
- Ну то й що? Правильний у них Закон?
- Нi, Закон такий, як i в нас, тiльки все навпаки.
- Як то?
- А так. Де у нас лiворуч, там у них - праворуч, i навпаки. Одне слово, справжня викрутасiя. I так закрутили менi голову в цiй Дивовижнiй Викрутасiї, що я геть заплутався, де праворуч, а де лiворуч. Увечерi Знавець-Моргунець повiв дружину до Триколiрного замку i звелiв: 'Лiворуч!', а я повернув праворуч. Усi пiшли до замку, а я зовсiм в iнший бiк. Iшов-iшов, iшов-iшов...
- Ну й?..
- I дiйшов до околицi. Ось тодi схаменувся i назад побiг - адже я повинен був стояти на вартi! А назустрiч - Громобiй зi своєю зграєю. Довелося тiкати до старшого брата, який залiзницю охороняє. Вiн мене i врятував... А потiм я крадькома пробрався до площi й побачив вас на вежi, - закiнчив свою розповiдь Рукастик-Смугастик.
- Чому ж машини так розсердились, коли ми надумалися вiд них тiкати?
- Вони бояться, що ви проберетесь до ворiт Триколiрного замку й звiльните дружину Знавця-Моргунця. Я чув, як вони змовлялися замкнути вас у пiдземних Залiзних печерах.
- А ти своєчасно з'явився i врятував нас, - розчулилась Варя i погладила Рукастика-Смугастика. - Можна, ми будемо називати тебе братиком?
- Можна, - серйозно хитнув головою той. - Ану, подивимося, що задумують бешкетники...
Вiн пiдкрався до дверей i трошки прочинив їх.
Бiля тротуару стояли двi машини - розкiшний Лiмузин та пошарпаний безносий Пiкап.
- Ох-хе-хе, життя тяжке-важке! - жалiбно гугнявив Пiкап. - Зранку як завантажать - борти трiщать, осi скриплять i ресори гнуться. Возиш-возиш важелезнi вантажi - i хоча б хто спасибi сказав. Зайву краплину мастила не виканючиш. Бензин брудний - карбюратор так чхає вiд нього, мов у тебе нежить... Зате вже тепер я вiдпочину! Стану легковою машиною...
- Ге-ге-га!- глузливо зареготав Лiмузин. - Як же це ти станеш легковою автомашиною?
- Дуже просто. Життя матиму легке...
- Дурницi, - вiдрубав Лiмузин. - Якщо ти вантажним з конвейєра зiйшов, вантажним i у брухт пiдеш... Ге! Легкого життя захотiв. Гадаєш, у мене життя легке? Що правда, то правда, мене пестять, лелiють i бережуть. Протирають не брудною ганчiркою, як тебе, а м'якою замшею. Кожну порошинку здувають. Напувають найчистiшим бензином, мастила теж не шкодують. Але зате ж я й працюю!
Неподалiк почулися гучнi крики.
- Хто там галасує?
- Це тягач зi своїм Причепом свариться.
Вигуки стали голоснiшими. Юрба наблизилася.
- Вiдчепись вiд мене нарештi!- репетував Тягач. - I чого ти прилип, як той Пилип? Куди я - туди й ти, Все життя тягаю тебе. Упорожнi ще так-сяк, а завантажений... Усi мої успiхи собi приписуєш. Набридло!
Звiдкiлясь вигулькнув Смiттєвоз. Вiн гучно пихтiв.
- З смiттям покiнчено! - загурчав вiн i висипав купу всякого мотлоху! - Хочу прибирати чистоту!
Вiн помчав геть.
- Дор-рогу! Дор-р-рогу!- раптом почувся чийсь голос. Задвигтiла земля.
Рукастик-Смугастик радiсно пiдскочив:
- Це Самоскид iде! Ось зараз...
- Вiдiйдiть! - гримав Самоскид. - Бо всiх засиплю, Геть з дороги!
Машини почали квапливо вiд'їжджати вбiк. Зчинилася штовханина.
- Зручна мить настала! Треба й нам тiкати, - про шепотiв Рукастик-Смугастик. - Тiльки цур: слухатись мене! Без мого дозволу нiкуди нi кроку. I в усьому дотримуйтесь порядку. Зрозумiли?
- Атож, - вiдповiли друзi.
ПIД ЗЕМЛЕЮ I В ПОВIТРI
Вони вискочили з пiд'їзду. I вчасно - Самоскид вже пiд'їжджав до дверей заднiм ходом. Кузов його повiльно пiдiймався. Ледве нашi герої встигли
