зiбрав її.
Вони чекали заходу сонця, лежачи пiд лiтаком. Потiм закрiпили болтами стiнки клiтки. Девi вставляв болти, а Бен загвинчував їх здоровою рукою, озброєною гайковим ключем. Дверцята почепили на завiси, коли вже зовсiм смеркало.
- Ну, другу руку вони менi крiзь цi прути вже не вiдкусять, - смiявся Бен, милуючись клiткою.
- Ти надiнеш пiд воду протез? - запитав Девi.
- Нi. З ним гiрше, нiж зовсiм без руки, - вiдповiв Бен.
Вiн не признався, що все одно не змiг би надiти протез на вiдкриту рану.
* * *
Вони переночували пiд лiтаком, але цього разу Бен передбачив усе, що могло знадобитися синовi: лимонад, печиво i навiть компот; вони їли його руками, а Бен у цей час розповiдав хлопцевi, як розпiзнавати сузiр'я у Схiднiй пiвкулi.
Девi i взнаки не давав, що йому це цiкаво, але Бен вiдчував: син слухав його з захопленням.
Рано-вранцi Бен розвiдав, куди зручнiше опустити клiтку, але котити її по пiску до краю рифу було зовсiм не легко.
- Краще взуй черевики, - порадив Бен хлопчиковi, що поранив ногу.
Сам Бен ще не звик до того, що вiн однорукий, i вже був дуже роздратований на той час, коли клiтку можна було спустити через край рифу в прозору глибiнь на двадцять футiв. Девi допомагав йому. Вiн мовчки виконував усе, що наказував батько, i нi разу не взявся що-небудь зробити з своєї волi, як це звичайно буває з усiма хлопцями.
- Коли я скажу тобi: штовхай, - ти вже не шкодуй сили, - звелiв йому Бен, - i зразу ж тiкай убiк, щоб не заплутатись у вiрьовцi...
Вiн прив'язав до верхньої частини клiтки чотири кiнцi. Тепер вона не зможе повалитись набiк i пiде вниз стiйма.
- Штовхай! - крикнув Бен.
Обидва сапали i ковзались, та ось нарештi клiтка перевалилася через край рифу.
- Вiдiйди! - гукнув Бен.
Але Девi вже встиг вiдскочити. На кiлках, забитих у прибережний пiсок, натягнулася вiрьовка, i клiтка повисла пiд водою. Бен надiв маску i впiрнув, щоб оглянути її.
- Здається, все гаразд, - сказав вiн, вийшовши на берег пiсля того, як встановив клiтку на днi. - Тепер я прив'яжу її до коралового рифу, i на цьому кiнець.
Бен помiтив, що Девi вже нап'яв брезент, пiд яким вони могли провести час у найбiльшу спеку. Хлопець устиг перетягнути на берег i частини маленького компресора для наповнення повiтрям акваланга, отож Бену лишалося тiльки його зiбрати.
'Нарештi у мене з хлопчиною справи пiшли на лад', - вирiшив Бен.
Вiн не пам'ятав, щоб Девi коли-небудь ранiше випереджав його бажання, i подумав про арабського хлопчика, який так майстерно вгадував думки коваля.
- Як тобi сподобався той арабський хлопчина? - поцiкавився Бен.
- Скiльки вiн заробляє за тиждень? - запитав у свою чергу Девi.
- Небагато, - вiдповiв Бен, здивувавшись одвертiй практичностi сина. Кiлька пiастрiв у день.
Та хiба всiм дiтям не притаманна груба практичнiсть, тодi як бiльшiсть дорослих безнадiйно сентиментальнi?
Камера для пiдводних зйомок, яку прислала Бену кiнокомпанiя, знiмала на тридцятип'ятимiлiметрову плiвку. Пiдводнi зйомки й були метою цiєї маленької експедицiї. Компанiя платила до п'яти тисяч доларiв за тисячу футiв добрих кадрiв з акулами i ще тисячу доларiв за кадри з велетенськими скатами.
Бен опустив на вiрьовцi важкий кiноапарат у воду, потiм надiв акваланг.
- Якщо хочеш, можеш лягти на край рифу i дивитись, - звернувся вiн до Девi й показав, як треба розплататись у мiлкiй водi за гребенем корала, зануривши обличчя в воду над самою глибiнню.
- Знаю, - кинув Девi,
- Тiльки не пiрнай.
Бен захопив iз собою запасний акваланг. Вiн уже навчив Девi пiрнати у невеличкiй затоцi, захищенiй рифом, що перетинав доступ акулам. Девi був добрим плавцем i легко освоїв апарат.
- Що ти робитимеш, поки я буду пiд водою? - запитав Бен.
- Читатиму, - сказав Девi i вийняв з рюкзака книжку.
Бен глянув на неї i посмiхнувся. Це була одна з тих книжок, якими так захоплюються англiйськi хлопчики, - пригоди хороброго льотчика, що бився у Пiвнiчнiй Африцi з арабами.
- Тобi вона подобається?
- Подобається, - нiяково вiдповiв Девi. - Вона з шкiльної бiблiотеки.
Може, саме це й робило книжку такою привабливою. Бен подумав, що його син бiльше англiєць, нiж американець. Девi не пам'ятав Америки i ходив у Каїрi до англiйської школи. Навiть вимова у нього була швидше англiйська, нiж американська. Англiйське виховання, мабуть, i пояснювало те, що вiн був таким стриманим i практичним.
- Я ненадовго, - сказав Бен i занурився у воду, держачись за вiрьовку.
Опинившись пiд срiблясто-блакитною поверхнею моря, Бен подивився, чи не привернула уваги акул його принада з ослячого м'яса. Тоненькi червонi струмочки кровi сочилися з м'яса в прозору воду коралового моря. Хмари дрiбних рибок зацiкавлено розглядали принаду, але великої риби не було й близько. Бен опустив кiноапарат на саме дно i, заходячи в клiтку, зрадiв iз своєї вигадки. Тут йому нiщо не загрожувало, а знiмати акул звiдси було дуже зручно. Вiн зачинив дверцята клiтки i став чекати.
* * *
Бену довелося чекати й тодi, коли вiн спустився вдруге пiд воду пiсля обiду. Як i завжди, акули з'явилися зненацька, не знати й звiдки. Хвилину тому їх ще не було, а ось, не встиг вiн i оком змигнути, як одна з них уже тикає носом у осляче м'ясо. Поки Бен наводив кiноапарат, поруч з нею з'явилося ще двi; одну з них, плямисту, акулу-кiшку, супроводили двi смугастi риби-пiлоти, що плавали над виступом її носа. Бен приладнав камеру до стiнки клiтки й натиснув спуск. Ближча акула кинулася геть. Вони ще не покуштували кровi. Покуштувавши її, акули зразу стають смiливiшi. Бен знову став чекати.
Його не бентежило те, що вiн ще раз опинився в оточеннi цих страховищ, вiд яких зазнав стiльки лиха. У клiтцi вiн почував себе цiлком безпечно. Але Бен виразно вiдчув бiль у руцi, куди минулого разу вп'ялися зуби акули. Болiло в тiй частинi руки, якої вже не було.
'Останнiй раз, - сказав вiн сам собi. - Останнiй хiд - i бiльше не гратиму. Треба подумати й про хлопця...'
Бен i сам вважав, що надто вже добре вмiє пристосуватись до обставин. Це корисно, коли лiтаєш над канадськими лiсами, i при такiй безладнiй роботi, яку йому доводилось виконувати в Єгиптi. Оглядаючись назад, вiн зрозумiв, що вмiння пристосуватись стало його другою натурою. Та й як iнакше мiг би працювати й навiть просто вижити такий льотчик, як вiн? Проте не можна будувати на цьому життя людинi, якiй треба ростити сина. I, поглядаючи на шершаву шкiру акули, що була вiд нього на вiдстанi якихось шести футiв, Бен вирiшив, що доведеться про це добре помiркувати у вiльний час. Йому зовсiм не хотiлося, щоб Девi рiс таким, як вiн.
Двi акули кинулись на м'ясо, а потiм безстрашно пропливли повз клiтку. Бен нацiлив на них об'єктив.
- Ну, мене ти не схопиш! - сказав вiн, коли одна з акул вернулася, щоб подивитись на нього. - Дзуськи!
Тепер у Бена був багатий вибiр: перед ним плавало п'ять чи шiсть акул. Деякi з них належали до породи акул-велетнiв, двi були плямистими 'кiшками'. Одна лежала на днi великої пiдводної скелi мертвого корала, в тому самому мiсцi, де вiн сподiвався побачити скатiв. До цiєї скелi Бен прикрiпив розчалку, що держала клiтку.
'Тiльки не поспiшай!' - у думцi сказав вiн сам собi.
Йому завжди хотiлося знiмати дуже короткi шматки. Вiн пiдтримував камеру обрубком руки. Було боляче, але якось виходило. Раптом одна з акул-велетнiв зухвало наблизилась до клiтки i, вiдпливаючи, вдарила по нiй хвостом.
Клiтка нахилилась назад, потiм уперед i мало не перекинулась на бiк; її тримали вiрьовки, якими Бен прив'язав клiтку до коралового рифу. Вiн почекав, доки клiтка перестала хитатись, i вирiшив, що вже годi. До
