дорiжкою, яка щойно принесла йому нечуваний успiх i славу. Вiн був зовнi абсолютно спокiйний, весь його вигляд наче пiдкреслював: я знав, що буде саме так, iнакше й не вийшов би на стадiон i не закладав би своїх двiстi добре вгодованих овець...
?
Того вечора Томас Картней i його колеги мали роботу. Джiм Хiкс з'явився на стадiонi, щоб пiсля успiху на стометрiвцi ще двiчi примусити глядачiв шаленiти.
Вiн повагом, вiтаючи трибуни, обiйшов навколо легкоатлетичного ядра i зупинився бiля ями для стрибкiв у довжину. Спортсмени щиро привiтали його й охоче поступилися чергою для виконання стрибка: коли хлопець володiє такою неймовiрною швидкiстю, то що вiн може показати у їхньому видi, де швидкостi також належить вирiшальна роль? Суддя розтлумачив вiвчаревi призначення дерев'яного бруска для вiдштовхування. Суддя прагнув рекорду i побоювався, що заступ за брусок може зiпсувати результат. Хiкс подякував суддi за пояснення й енергiйно попрямував до старту розбiгу перед стрибком.
Картней пильно стежив за ним у бiнокль. Ще пiд час бiгу у нього виникла пiдозра, що все побачене - вмiло й красиво розiграна мiстифiкацiя. Нема на стадiонi нiякого вiвчаря, виступає давно i добре тренований атлет. Окремими рухами вiн навiть нагадує Томовi когось дуже знайомого. Та й узагалi, досягти такої майстерностi самотужки, десь на пасовиськах, неможливо. Картней це знає лiпше за iнших.
Ось i зараз вiвчар Хiкс не просто прямує вiд ями, вiн старанно лiчить кроки розбiгу. Ось нiби спiткнувся, сильно провiв ногою по дорiжцi. Запам'ятаємо: це вiн зробив контрольну мiтку, щоб точно ступити на дерев'яний брусок. Зупинився, рiзко повернувся на шипах - зробив стартову мiтку для початку розбiгу. Давай, хлопче, мороч усiм голову. Що ж до мене, то присягаюся - менш як за тиждень я точно знатиму, хто ти насправдi, загадковий Джiм Хiкс. Тепер це справа моєї професiйної честi, я обов'язково подарую читачам ще одну виняткову сенсацiю!
Картней правильно вгадав призначення мiток Хiкса. А от результат... Вiн знову примусив трибуни вибухнути оплесками. З першої ж спроби невiдомий вiвчар пролетiв у повiтрi 9 метрiв 86 сантиметрiв. Знову фантастично перевершено свiтовий рекорд! Стрибуни поздоровляли його, вмовляли виконати принаймнi ще двi спроби: раптом вiн досягне десятиметрової риси. Хiкс вiдмовився. Навiщо стрибати ще, коли й так його вже нiхто не перевершить не тiльки сьогоднi, а й через багато рокiв. I пiд несамовите ревище трибун вiн попрямував до протилежного сектора, де змагалися стрибуни у висоту.
Журналiсти й на мить не вiдривалися вiд телефонних трубок, фоторепортери передавали знiмки просто 'гарячими', безпосередньо з стадiону, хоча вже й програли 'перший раунд' Боббi Буду. їм тiльки зараз пiдвезли спецiальнi пристрої, а Боббi вже встиг передати два десятки рiзноманiтних знiмкiв. Картней працював в одному шаленому темпi з усiма. Але вiн показав умовним жестом Буду: частiше поглядай на мене, невдовзi ми повиннi непомiтно залишити стадiон.
Iнтуїцiя не зрадила найоперативнiшому оглядачу. Джiм Хiкс завершив сенсацiйнi виступи стрибками у висоту. Для початку вiн здолав 2 метри 10 сантиметрiв; почекав, поки планку пiднiмуть ще на 10 сантиметрiв. Легко взяв висоту i залишився в секторi сам: усi його суперники вибули з боротьби. Що ж до вiвчаря, то вiн не розмiнювався на дрiбницi, щоразу збiльшував висоту рiвно на десять сантиметрiв. Ось вiн легко злетiв на 2 метри 30 сантиметрiв, потiм на 2 метри 40 сантиметрiв...
На цiй висотi Боббi Буду пощастило зробити добрий нейтральний знiмок, пiд ним можна було написати все, що заманеться,- рекордна висота, переможний стрибок тощо. Боббi миттю заклав плiвку в передавач. I тут
почав трусити його, хапатися за голову, вiдверто демонструючи зрадiлим колегам, що його передавач зiпсувався. Том ледь стримувався, щоб не розсмiятися: здорово Боббi розiгрує невдачу! Ось вiн схопив апарати, передавач i притьмом кинувся з стадiону. Правильно, Боббi! Фото можна передати з стоянки машин i там чекати на мене. У нас буде сьогоднi цiкава подорож, ми зробимо перший крок, щоб з'ясувати, хто ж насправдi сховався пiд iм'ям вiвчаря Джiма Хiкса?
Раптом Картней отетерiв. Джiм Хiкс уважно глянув на Боббi Вуда, що показав усiм спину, весело всмiхнувся i зробив рукою їхнiй домовлений жест час залишати стадiон! Що це - випадковiсть? Чи вiн спецiально сигналiзує йому, Картнею: готуйся й ти пiти з стадiону. I зразу ж почав розбiг, енергiйно прискорив чотири завершальнi кроки, вiдтак майнув над планкою на висотi 2 метри 50 сантиметрiв. Вийшов з ями, повернувся обличчям до ложi преси i повторив умовний жест, наче хотiв сказати Картнею: все, бiльше нiчого сенсацiйного я сьогоднi не втну, можеш спокiйно залишати стадiон.
Картней не став замислюватися над тим, звiдки вiвчар знає їхнiй умовний жест, чому вiн сигналiзує саме йому: пiсля двох сигналiв у цьому не було сумнiвiв. Його телефон пiсля заключної фрази стенографiстцi теж 'зiпсувався', i вiн прожогом кинувся з ложi преси до телефонiв прес-центру. Обминув їх, вибiг з стадiону, скочив у машину. Боббi натиснув на акселератор. Коли вони проїздили бiля редакцiї, то задоволено побачили, як хлопчики вибiгають з пачками екстрених спортивних випускiв, вигукуючи цифри недосяжних рекордiв Хiкса. Знову чемпiони спортивного репортажу лiдирували в постiйному поєдинку з колегами.
?
Чекати довелося недовго. Лота - дружина тренера Лiннокса - тiльки й устигла пригостити їх коктейлем, як скрипнули гальма лiмузина. Лота теж була на стадiонi; побачивши, що чоловiк поспiшає до таємничого вiвчаря, вона одразу ж поїхала сюди. Решту подiй спостерiгала по телевiзору, водночас готуючи ситну вечерю. Мало хто знав про цей затишний, розташований на далекiй околицi котедж Лiнноксiв. Картней знав. Перед вiдповiдальними змаганнями Лiннокс не раз переховував тут i його, щоб дати змогу своєму вихованцевi спочити вiд настирливостi журналiстiв. I тому Лiннокс анiтрохи не здивувався, побачивши у вiтальнi репортерiв.
- Привiт, хлопчики! - весело кинув тренер. - Був переконаний, що ви тут, старi зубри! Але розчарую вас. Джiм дуже стомився, я обiцяв йому повний спокiй, без журналiстських допитiв.
- Дуже добре, - схвалив Хiкс глухим, наче робленим голосом. - Хай приїздять завтра вранцi, стануть свiдками цiкавих речей. А зараз би поїсти i помитися...
Томас Картней з першої ж митi прикипiв поглядом до вiвчаря i не вiдривався, поки Лiннокс не провiв його до ванної кiмнати. Проте не знайшов в обличчi Хiкса тих знайомих рис, якi сподiвався побачити. Чорне з синiм полиском волосся, такi ж кошлатi брови, 'моднi' провiнцiальнi вусики. Типовий представник вiвчарського пiвдня. Запитати б його зараз: звiдки ти, загадковий Джiм Хiкс, знаєш наш з Боббi умовний жест, чому ти посилав менi сигнали? Ти ж i справдi не взяв висоту 2 метри 60 сантиметрiв, хоча й пробував здолати її протягом пiвгодини, наче давав нам змогу знову випередити колег.
Цi запитання буквально висiли у Картнея на кiнчику язика. Але Том утримувався вiд них, бо вiдчував: є у всiх сьогоднiшнiх подiях якась глибоко прихована таємниця. Том побоювався, щоб не попасти в незручне становище. Надто вже природно розiгрував гiсть Лiннокса роль напiвдикого вiвчаря: немов за давньою звичкою, постiйно клав лiктi на стiл, їв жадiбно, жодного разу не скористався ножем, легко розриваючи шматки м'яса мiцними бiлими зубами. I весь час мовчав, наче й справдi мало розумiвся на їхнiй бесiдi про великих спортсменiв i рекорднi досягнення.
Лише раз на обличчi вiвчаря промайнуло щось схоже на зацiкавленiсть, коли на краватцi Боббi раптом спалахнув веселкою у свiтлi люстри подарунок професора. Хiкс глянув на затискача, як мала дитина, не стримався й попросив подарувати йому. Том i Боббi знiяковiли. Пояснили, що самi лише сьогоднi одержали затискачi в дарунок вiд улюбленого професора i поклялися нiкому й нiколи їх не передаровувати. Хiкс помацав обидва затискачi i з жалем промовив:
- Шкода. Коли б я з'явився з такою цяцькою в нашому мiстечку, всi дiвчата за мною сохли б...
Солодко позiхнув i, забувши вибачитися перед Лотою, попросився спати. Джордж провiв його до кiмнати для гостей, повернувся до гурту. Коли випили ще по одному коктейлю, Картней спитав:
- Скажiть вiдверто, Джордж, ви щиро вiрите у цей спектакль? Вiвчар... Тренувався наодинцi... Чисте повiтря, свiжа баранина, досхочу фруктiв i овочiв, вiтамiни...
- Я вiрю в те, що бачив на стадiонi, - весело вiдповiв Лiннокс, одвiчний оптимiст. - У все iнше не бiльше за тебе, але менше роздумую, бо воно мене просто не цiкавить.
- Тодi останнє запитання: вам не здається, що сьогоднi ви познайомилися з цим вiвчарем удруге? Бiльше того: що вiн колись уже бував у цьому котеджi?
- Були подiбнi думки там, на стадiонi. Дорогою зникли. Мусив же вiн хоч чимось виказати себе! I ще одне: а хоча б хто вiн був - для чого подiбний спектакль? От i гадай, як хочеш. Коли ж говорити цiлком вiдверто, то я думаю про iнше - яких результатiв досягне цей феномен пiсля тренувань у мене!..
