- Та не хвилюйтесь, усе гаразд, - вiдповiв Сергiй. - Ви випадково потрапили на дослiдний ракетоплан, який випробовується перед польотом до зiрки Тау iз сузiр'я Кита. Наш екiпаж уже зробив декiлька польотiв навколо Землi. Тепер ми вiдпрацьовуємо посадку на нову планету.
- Чому ж у морi?
- За припущеннями декого з учених, поверхня однiєї з планет Тау суцiльний океан. Можлива посадка в воду.
- А вашi 'акули'?
- Це електроннi розвiдники. Вони приносять нам експонати i теж проходять випробовування.
- Навiщо ж вони захопили нас?
- На себе нарiкайте. Ви запливли надто далеко вiд берега i потрапили в зону дiї наших 'акул'. А ми в цей час були за бортом корабля. На ракетопланi лишався самий лiкар. Вiн термiново викликав нас. З вами вiн не зустрiвся, бо клопотався бiля Никодимова.
- До речi, що з ним?
- Наш лiкар зробив усе, що слiд. Вiн у вiдсiку-iзоляторi, i зараз йому нiщо не загрожує. Сьогоднi полежить у нас, а там вiдправимо його на берег. Вам доведеться залишити ракетоплан без нього, - сказав Сергiй.
Високий юнак пiдiйшов до нього i поклав йому на плече руку. Сергiй обернувся.
- Уже час?
Той мовчки кивнув у вiдповiдь.
- По вас прибув прикордонний катер, - сказав Сергiй.- Ходiмте...
Минуло пiвроку. Якось уранцi професор Поляков за звичкою розгорнув свiжу газету. У вiчi впав великий заголовок:
'Повiдомлення ТАРС.
Про полiт радянського космiчного корабля до зiрки Тау iз сузiр'я Кита'.
Поляков швидко пробiг очима текст повiдомлення:
'Сьогоднi о 5 годинi 33 хвилини за московським часом радянський космiчний корабель стартував до зiрки Тау, що в сузiр'ї Кита... Самопочуття екiпажу чудове... З екiпажем пiдтримується стiйкий радiозв'язок...'
Далi професор Поляков не змiг читати. Вiн раптом згадав стомленого командира ракетоплана, потiм дебелого балакучого Сергiя, уявив їх у кораблi i тихо прошепотiв:
- Ну, що ж... Нiчого особливого...
