Зрозумiло, такоу ахiнеу морськi вовки ще нiколи не чули, тому вона справила належне враження: всi голови повернулися на мiй закличний глас.
А я не вгавав:
- Iстинно кажу: щурi тiкають - настас кiнець судна. Погляньте на небо!
Усi слухняно звели очi горi.
- Що ви бачите? - запитав я.
- Хмари та блискавки! - пролунало у вiдповiдь одразу кiлька голосiв.
Отут я наполiг:
- А я хмари наскрiзь прозираю i бачу: на блискучому престолi Всевишнiй сидить, один у трьох лицях...
Усi з подивом втупились в мене.
- А вiн що - триголовий? - запитав чорношкiрий боцман, явно темний язичник.
- Це в нього пiсля перепою в очах троуться, - з усмiшкою гiсни пояснив капiтан Бен-Акула. - Не звертайте уваги, хлопцi. Зараз наш п'яничка почне у трюмi бiлих слонiв ловити. А тепер слухайте мою команду: баласт за борт!
Спокiй капiтана подiяв на пiратiв благодiйно. Вони повеселiшали, нiби й буря вже вщухла.
- Стiйте, грiшники! - у розпачi вiдчайдушне заволав я. - Не слухайте капiтана! То не ваш славний Бен каже, а сам князь пiтьми Вельзевул глаголить його безбожними вустами!
- Що? - нараз визвiрився капiтан. - Бунт у мене на борту?!
- Всевишнiй все бачить, все чус! - пiдвищив я свiй пророчий глас. - Вiн бачить, як ви погрузли в грiхи, немов у смердюче баговиння. Вiн чус, як радiсно скрегочуть зубами чорти у пеклi, весело i завзято готуючи казани для чистки ваших чорних душ.
- Ну? - запитав капiтан боцмана.
- Меле, неначе з гарячки, - висловив припущення той, виблискуючи бiлими зубами.
Та я ух заглушив громоподiбним закликом:
- Грiшники! Купуйте у мене, поки не пiзно, небесне блаженство за грошi та камiнцi, здобутi злодiйством i розбосм! Спокутуйте грiхи вашi тяжкi. А грiхiв у вас ой як багато! Господь сказав - 'не убiй'! Таж хiба ви слухастесь? Господь суворо наказав - 'не кради'? А ви що дiсте? Зирите неситими очима на праведно накопичене добро ближнього! Навiть один у одного намагастесь останню копiйчину видурити! Жах! Господь радить 'вдарили тебе по кишенi... тьху!.. по щоцi, пiдставляй другу', а ви хiба засвоули божеську науку? Ой, буде вам непереливки, ой, буде!..
Капiтан Бен-Акула усе бiльше хмурнiв, слухаючи мою пастирську проповiдь.
- Боцмане, - нарештi зловiсне процiдив вiн, - чи не здасться тобi, що цей знахабнiлий п'яндига розхитус нашу залiзну дисциплiну?
- Так точно, капiтане!
- Морально розкладас наш бойовий колектив?
- Ваша правда, капiтане!
- Сiс у наших рядах чорну зневiру?
- Факт, капiтане!
- То що з ним робити?
- На рею його, капiтане! - кровожерно прохрипiв чорний, як iз печi, боцман.
- Нi, краще за борт - замiсть баласту. Нiчого з ним не станеться, бо п'яному море по колiна. А прочумас - знову людиною буде.
Не встиг я отямитися, як боцман зробив з професiйного пророка позапланового мученика. Схопив мене здоровезними ручиськами, пiдняв угору, мов пух-перо, та й швиргонув у морську пучину.
Хана тобi, Iоно!
Гаплик!
15. ДИВО ЯК СИТО, А ЧУДО ЯК РЕШЕТО
'Чудеса там, де в них вiрять, i чим бiльше вiрять, тим частiше вони трапляються'.
Денi ДIДРО.
Аж тут сталося чудо.
Тiльки-но я шубовснув у воду, як одразу зiп'явся на ноги. Хоч i похитувало, та стояв твердо.
Неймовiрно, але факт!
Спершу я власним очам не повiрив - море було менi точнiсiнько по колiна.
До того ж i буря вщухла: певно, Iллюша вже вiдгасав тижневу норму.
За кiлька лiктiв вiд мене погойдувався на розлогих хвилях грiзний пiратський корабель 'Зi святи-ми упокiй'. А я стояв серед безмежного морського простору, мов у справжнiсiнькiй дощовiй калюжi!
Команда отетерiло лупала очима на мене, а я очманiло лупав очима на команду.
Капiтан Бен-Акула полiз сдиною рукою у власну чуприну.
- А таки правду старi люди кажуть, - нарештi вичавив вiн iз себе, - що п'яному море по колiна. Я ж казав, що вiн насмоктався, як лин мулу. Казав чи не казав?
- Казали, - засвiдчив боцман. - А все-таки краще було б його на рею.
Ач який!..
- Якщо на рею, - зауважив капiтан, - то вiн би засмердiв нам усю палубу.
- Але рея мас i переваги, - обстоював своу переконання боцман. Уявiть, що поряд з чорним клаптем з черепом та кiстками висить вискалений кiстяк i вистукус суглобами склянки. Та купцi вiд жаху самi споряджали б до нас кораблi з доброхотними лаяннями!..
Поки мiж капiтаном та боцманом точилася чисто теоретична дискусiя про принади й переваги умоглядних постулатiв 'за борт' та 'на рею', я гарячкове оцiнював ситуацiю. Згiдно випробуваних, канонiчних настанов з першооснов пророцтва серед неорганiзованого базарного натовпу.
У мене на руках було три козирi: щурячий забобон i два чуда - море по колiна i раптове припинення бурi.
Ото дав менi господь!
Не скористатися з цих виняткових умов - все одно що взяти найтяжчий грiх на душу. Та я нiзащо не припущу й натяку на грiховнi помисли! Праведник я чи нiкчемна ганчiрка?
Якби я не скористався цiсю чудовою нагодою з трьома козирними тузами на руках, а братiя дiзналася про цей вiроломний злочин, колегiя, поза усякими сумнiвами, прирекла б мене до спалення живцем як огидного вiдступника i мерзотного сретика. Та я й сам з отакого знавiснiлого запроданця вiри святоу з живого б шкiру зiдрав! Сiллю б його рани посипав! На тоненьких патичках смажив би його! Аби усвiдомив негiдник, що то значить - вчинити злочин...
Ху, аж сам розхвилювався!
Канон глаголить: будь-яке чудо - це золоте дно. Хоч би дивовижа й сталася посеред моря...
Та й справдi: якби чудо не давало прибутку, навiщо тодi були б чудеса?
16. БАГАТО р ДУРНIВ, ТА НЕ ВСI ВКУПI
'Небесний царю! Суд твiй всус,
I всус царствiс твос'.
Т.Г.ШЕВЧЕНКО
Вiд усiх тих благочестивих думок я споважнiв i знову подав глас пророчий:
- Грiшники! Iстинно глаголю вам з пучини морськоу: бачите, Всевишнiй явив перед негiднi його милостi очi вашi справжнс чудодiйне диво - пiдклав пiд ноги моу серед бурхливих хвиль надiйну твердь i одним помахом припинив бурю, яка мала поглинути вас усiх без покаяння та вiдпущення страхiтливих грiхiв ваших.
Я врочисто помовчав, щоб надати словам моум ще бiльшоу ваги. А тодi спитав:
- А що це означас? А ось що: гряде божий суд! Всевишнiй на престол сяде з точними лихварськими терезами у руках. Сяде i покличе на суд, примiром, боцмана: 'Чорний душогубе, де ти?'
- Ось я! - озвався з борту спантеличений моум дивовижним нахабством боцман.
- I запитас Всевишнiй, мов суворий митар: 'Боцмане, чи брав ти на душу грiх убiснiя людськоу плотi без мого дозволу?'
- Брав, о господи! - скрушно простогнав боцман.
- Запитас Всемилостивий: 'Чи крав ти, чи бажав добра ближнього свого?'
- Крав i бажав, пане, - похнюпився боцман.
- 'Чи плюндрував ти, мов препоганий козлище, чесноти дiв непорочних? Чи стрибав ти, яко хижий тигр,
