районі Сесто Сан П'єтро, а потім поруч зі Старим ринком, тобто там же, де жила родина Аліг'єрі, з якою Елізеї, мабуть, були родичами.
Альдобрандіно Лалерміні - Як і Елізеї, Палерміні також були старовинним флорентійським родом, належали до табору гібеллінів і жили в районі Сан Панкраціо. Однак, імена Тедальдо, Альдобрандіно і Ермелліна не зустрічаються серед імен членів цих родин, хоч і були досить розповсюдженими на той час у Флоренції.
Сан Лодеччо - містечко на шляху з Ріміні до Урбіно, в якому побував Боккаччо, подорожуючи Адріатичним узбережжям Емілії і Маркс
С. 207. Калугир - чернець.
C. 213. Фаціоло - скорочене від Боніфаціо. жолдак - найманий солдат. Оповідка восьма
С. 217. Гірський дідуган - легендарний старець Гасан-ібн-ас-Саббах, що очолював азіатську секту Ісмаїлітів. Він мав серед гір чудовий сад, до якого приводив молодих хлопців і дівчат, напуваючи їх перед тим снодійним, і запевняв їх, що вони потрапили до Раю. Примушував їх потім приймати наркотики і спонукав на негідні вчинки. Про Гірського старця в Європі дізналися з оповідей хрестоносців і Марко Поло. Оповідка дев'ята
С. 222. Жілетта з Нарбонни - Нарбонна - місто у Південній Франції. Жілетта - зменшувальне від Еджидії. Всі персонажі цієї новели вигадані.
Бертран Руссільйонський - Руссільйон - графство у Південній Франції, поруч зі східними Піренеями.
С. 224. «…вирішив допомогти флорентійцям у їхній війні проти Сієни». - серед війн XIII ст. між Сієною і Флоренцією варто згадати війну 1260 року, програну флорентійцями під Монта-перті. Інші відомі війни - 1228, 1235, 1254, 1268 років; але ворожнеча між цими тосканськими містами точилась майже постійно. рейментар - воєначальник, командир. Оповідка десята
С. 229. Рустіко - ім'я, яке часто давали монахам та схимникам.
Капса (або Гафса) - місто у Тунісі.
Фіваїдська пустиня - місце, облюбоване схимниками у Єгипті.
С. 235. «Діоней і Ф'яметта виспівували собі про лицаря Гвільєма та мадам де Вержі». - Лицар Гвільєм - славетний провансаль-ский трубадур XIII ст., що кохався з дружиною свого сеньйора, графа Руссільйонського, який убив його і примусив невірну дружину з'їсти серце її коханого. Мадам де Вержі - героїня французького рицарського роману; пізніше її ім'я було пов'язане з історією відомого французького трувера де Кусі, що нібито заповідав, гинучи в хрестовому поході, послати своє набальзамоване серце коханій, чоловік якої примусив її те серце з'їсти. Мотив «з'їденого серця» був дуже поширений у середньовічній куртуазній літературі.
С. 238. Філіппо Бальдуччі - Бальдуччі - відома міщанська родина у Флоренції, члени якої працювали у банку Барді, де свого часу був зайнятий і Боккаччо. гора Азінайська - гора поруч з Флоренцією, більше відома під назвою Сенаріо. Тут у печерах раніше жили схимники.
С. 241. Гвідо Кавальканті (1259-1300) - італійський поет і філософ, друг Данте.
Чіно із Пістойї (1270-1336) - юрист і ліричний поет, був знайомий з Данте. Оповідка перша
С. 242. Танкред, князь салернський - вигаданий персонаж, навіяний спогадами про норманський період Салерно, так само, як і Гвіскардо. Але подібні імена зустрічались серед князів Салерно і володарів Капуї.
С. 248. «…без вагання з 'єднаю при твоїй помочі мою душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило!» - згідно з середньовічними уявленнями, душа людини містилася в крові, а отже і у серці. Оповідка друга
С. 251. Імола - містечко трохи південніше від Болоньї.
Берто делла Масса - брехливий і розпусний чоловік, чиє ім'я стало уособленням лицемірства.
«…махнув із горя в Венецію, теутечище всякого непотребу…» - уїдливість Боккаччо до Венеції та венеціанців пояснюється історичним суперництвом між Флоренцією і Венецією, підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції - Генуєю.
«…постригся в ченці-мінорити, нарікшися отцем Альбертом». - ймовірніше усього він служив у найбільш відомому францисканському монастирі Венеції де'Фрарі.
Франціск Ассізький (1182-1226) - проповідник і поет, засновник чернечого ордену францисканців.
Монна Лізетта з роду Квірінів - рід Квіріно був одним з найдавніших у Венеції.
C. 256. міст Ріальто - на одному з найважливіших островів Венеції, ім'я якого він носить. Дім Лізетти містився саме навпроти нього, там де зараз знаходиться рибний ринок. Оповідка третя
С. 258. Нінетта, Мадлена, Бертелпа, Фолько і Угетто - ці імена покликані відтворити провансальський колорит оповідки. С. 260. Кандія - найбільше місто Кріту Оповідка четверта
С. 262. «Гвільєльмо Другий, король Сицилії, мав…двох дітей - сина Руджієрі та дочку Костанцію». - насправді Гвільєльмо II Добрий, король Сицилії з 1166 по 1189, син Гвільєльма І Злого, не мав дітей: Руджієрі і Костанца були його дядьком і тіткою.
Джербіно - ім'я ймовірно походить від назви островів - Isole Gerbe - за які змагалися два королівства. голдувати - бути в васальській залежності від когось.
С. 265. «…як показано йому рукавицю, сказав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає…» - мисливських соколів пускали на здобич з руки, захищеної рукавицею. Оповідка п'ята
С. 266. - Сан-Джіміньяно - містечко поруч зі Сієною, що славилось своєю вовною. Цікавий історичний збіг: санджімінь-янські купці Ардінгеллі переселяються з Мессіни (де була значна колонія санджіміньянців) до Неаполя, як і брати Ізабетти.
С. 268. - «…кущ прегарних салернських васильків». - такого сорту в дійсності не існує. Однак, з 11 сортів є один, що в перекладі з арабської означає «головний, черепний». Ймовірно, він теж був відомий у Італії, і Боккаччо напряму пов'язав назву рослини із сюжетом новели. Оповідка шоста
С. 269. Брешія - місто на півночі Італії. мессер Негро da Понте Карраро - видозмінене від Понте Каралі, або Понкарале, брешанської родини, відомої також і у Флоренції.
С. 270. «Щоб же ніяка сила, опріч смерті, не змогла їх розлучити, молодята взяли потаємне шлюб». - Габріотто і Андреола - майже попередники славнозвісних Ромео і Джульєтти. Оповідка сьома
С. 275. Сан-Галло - церква, монастир і лікарня, що містились за однойменними воротами Флоренції.
Ладжіна - скорочено-пестливе від Аделаїда, Аделаджа. Пуччіно - скорочене від Якопо «Якопуччо «Якопуччіно. Оповідка восьма
С. 277. Сіг'єрі - багаті флорентійські купці. Оповідка дев'ята
С. 281. «…одного звали Гвільєм із Россільйону, а другого - Гвільєм із Кабестану. Обидва вони були… між собою великі друзі». - насправді Гвільєм із Кабестану (область у східних Піренеях) був не другом, а васалом Гвільєма із Россільйону. Оповідка десята
С. 285. Маццео делла Монтанья - або Маттео Сельватіко, придворний лікар неаполітанського короля Роберта, якому Маццео присвятив у 1317 році велику медичну енциклопедію. Помер в поважному віці після 1342 року.
Руджієрі да Єролі (точніше, д'Аєролі, за назвою земельних володінь) - справжнє прізвище його Мелі або Меле; після довгих літ злодійства очолив загін розбійників, який «діяв» у перші роки правління королеви Джованни.
С. 286. Амальфі - містечко на узбережжі Тірренського моря поруч з Салерно.
С. 291. Унція - золота монета, що була в обігу в Неаполітанському королівстві і дорівнювала за вартістю флорентійському флорину.
Оповідка перша
С. 296. Арістіпп (Галезо, Кімон), Іфігенія, Кіпсей, Пасімунд, Лісімах, Ормізд, Кассандра - грецькі імена.
«…коло прохолодної дзюркотливої криниці спала на зеленій траві дівчина-красуня…» - зустріч із сплячою красунею весною серед лісу біля криниці відповідає канону середньовічного любовного роману, але одночасно символізує стан душі героя, який після пробудження красою зможе розкрити всі свої найкращі
