землянами… І ще, — заквапився Нар-Янг, — показане нам засідання земної ради, яке дозволило знищити Ян-Ях, — обман, блеф, містифікація, пусте залякування. Нікого стирати з лиця планети вони не будуть! У них немає на це повноважень!
— Ну, такі справи можливі й без повноважень, особливо коли далеко від своїх володарів, — подумав уголос Ген Ші й раптом грізно тицьнув пальцем в ученого: Ніхто про це не знає? Ти нікому не обмовився?
— Ні, ні, клянуся Змієм, клянуся Білими Зірками!
— І це все, що ти можеш повідомити?
— Все.
Досвідчене вухо Ген Ші вловило невпевненість у відповіді. Він ворухнув зламаними, як у більшості мешканців Ян-Ях, бровами, пронизуючи жертву безжалісним поглядом.
— Шкода, але все-таки доведеться прокатати тебе на умаазі. Гей, узяти його!
— Не треба! — відчайдушно заверещав Нар-Янг. — Я сказав усе, про що здогадався. Тільки… Ви помилуєте й відпустите мене, великий?
— Ну? — гримнув Ген Ші, змітаючи останні рештки волі вченого.
— Я чув розмову двох наших фізиків, ненароком, клянуся Змієм! Ніби вони розгадали загадку захисного поля землян. Його неможливо долати миттєвими ударами на зразок куль чи вибуху. Чим сильніший удар, тим більша сила відбиття. Але якщо розітнути його повільним натиском поляризованого каскадного променя, то воно піддається. І один сказав, що хотів би спробувати свій квантовий генератор, недавно виготовлений ним у робочій моделі.
— Імена?
— Ду Бан-Ла і Ніу-Ке.
— Тепер усе?
— Геть усе, великий. Більше я нічого не знаю. Клянуся…
— Можеш іти. Дайте йому голку і плащ, відвезіть куди треба.
До Нар-Янга, що натягав штани, підійшли «лілові».
— Ще двох за цими фізиками! Ні, беріть тільки Ду Бан-Ла. З жінкою доведеться морочитися, вони завжди впертіші!
Старший з «лілових» низько вклонився, зник за дверима. Інші підвели вченого до виходу. Ледве він ступив на поріг, як офіцер у чорному, що мовчки стояв збоку, вистрілив йому в потилицю довгою голкою з повітряного пістолета. Голка беззвучно вп’ялася між основою черепа й першим хребцем, обірвавши життя Нар-Янга, який так і не встиг осягти простої істини, що ніякі умови, благання й угоди з бандитами неможливі. Рештки давньої віри в слово, честь чи співчуття занапастили безліч тормансіан, які намагалися вислужитися перед олігархами й повірили в «закони» та права зграї вбивць, якими були, по суті, Рада Чотирьох і її вищі наближені.
Ген Ші порухом пальця відіслав чорного офіцера й перейшов до сусіднього приміщення з пультами й екранами переговорних апаратів. Повернувши голубу клему, він викликав Кандо Лелуфа, або ж Ка Луфа, третього члена Ради Чотирьох, який відав обліком господарства планети. Це був опецькуватий низенький чоловік у пишному парадному вбранні, схожий на Зет Уга, але з великою щелепою, жіночим маленьким ротом і писклявим голосом.
— Кандо, тобі доведеться відмінити свій прийом, — без довгих передмов оголосив Ген Ші. — Негайно приїзди до мене, звідси будемо командувати однією операцією. Випадає рідкісна нагода здійснити задумане…
Не минуло й півгодини, як обидва члени Ради Чотирьох, димлячи люльками, обговорювали підступний план.
Чойо Чагас час від часу навідувався до секретних покоїв свого палацу (навіть Ген Ші не знав, що там, у цих підземеллях під вежею). Цього разу володар був відсутній всього добу, і це означало, що як мінімум ще добу необмежена влада над усією планетою буде в їхніх руках. За цей час багато чого можна зробити!
План був простий: арештувати Фай Родіс і Вір Норіна, тортурами примусити їх сказати все, що треба, по телебаченню і якомога швидше вбити. Земляни не будуть воювати з усією планетою. Добре було б, звичайно, викликати зореліт на активні дії, якщо тортурами примусити володарку землян наказати завдати удар по садах Цоам і знищити Чойо Чагаса, як винуватця.
Могутність зорельота велика. Від садів Цоам залишиться яма, в якій зникнуть найближчі помічники й охорона володаря, не кажучи вже про нього самого. Тоді Ген Ші й Ка Луф стають без зайвих потрясінь і ризику першими особами в державі, а Зет Уг — там видно буде! Усіх свідків прибрати, в тому числі й бевзя Таеля, який не вміє як слід шпигувати!
— На майбутнє треба подбати про глибокі підземні сховища. Адже зорельоти із Землі, раз пізнавши шлях, неодмінно з’являться сюди. Накажу, щоб усіх, кого хапають у столиці, не відсилали до Палацу Ніжної Смерті чи в далекі місця, а створили з них армію підземних робітників, — виклав Ген Ші.
— Дуже мудра думка! — пискнув Ка Луф.
Поки володарі радилися нагорі, на нижній поверх притягли побитого, але нескореного фізика Ду Бан- Ла. Цей виявився впертішим за легковірного донощика Нар-Янга, й «ліловим» довелося посадити його на умаага. Втративши голос від нестямного крику, обливаючись потом, і сльозами, фізик здався і під конвоєм катів поїхав по свій апарат.
Фай Родіс з приходом ночі опустилась до підземелля. Сьогодні відбувалося велике спільне зібрання «кжи» і «джи» — обговорювались реальні кроки до злиття сил у загальний опір. Слухаючи промовців, Родіс не переставала обдумувати, як допомогти Вір Норіну і його милій феї Сю-Те. Вона не сумнівалась у рішенні всіх Рад Землі. Сюди не пошлють експедицій, доки не проросте насіння посіяного людьми «Темного Полум’я» або, при несприятливій ситуації, стане ясно, що Година Бика не кінчається і демони й далі пануватимуть на Тормансі. В такому разі можна застосувати закон Великого Кільця про знищення режимів, які закривають мислячим істотам шлях до всебічного пізнання світу, що зупинили їхній розвиток, зберігаючи інферно. Ніхто не стане повторювати помилки стародавніх колонізаторів Землі, які поселилися в чужих країнах, не знаючи ні історії, ні психології, ні звичаїв народів-аборигенів, надто якщо ці народи мали високорозвинену власну культуру.
Ось добра ідея: домовитися з Чагасом про те, щоб Вір Норін легально залишився тут, на планеті Ян-Ях, як історик, спостерігач і кореспондент до приходу ще одного корабля. Або ще кращий привід — «викликаний» нею зореліт нібито затримується, і астронавігатор залишиться для зв’язку й посадки. Це дасть Вір Норіну якийсь період спокійного життя…
З навколишньої темряви пр.шшли відчуття грізної небезпеки, що згустилася зненацька, ЛК пргтнані шквалом зловісні хмари. Чутлива психіка Фай Родіс попередила її. Вперше за весь час перебування на Тормансі вона відчула, що на неї насувається смертельна небезпека.
Вороги були близько. Захоплення нарадою, думки про Віра, послабили її нормальну чутливість, і вона запізнилась на годину чи більше. Підкликавши Таеля, Родіс передала йому свої побоювання. Інженер уважно глянув на неї, і холодок пробіг по його спині. Лагідна, майже ніжна обережність земної жінки змінилася грізною рішучістю, невловимою швидкістю рухів і думок. Воля, ніби туго напнута струна, вібрувала в ній, відгукуючись на почуття довколишніх людей.
Родіс порадила розходитися двома головними й дальніми ходами. Вона попередньо проглянула їх подумки: чи немає пастки? Ніхто не повинен потрапити в лабети «лілових», інакше почне розмотуватися страшна нитка розслідування.
Потім поквапилася нагору в супроводі Таеля, концентруючи всю свою волю на заклику до Вір Норіна. Хвилини йшли, але Родіс не вловила відгуку.
— Спробую зв’язатися з володарем, — сказала вона Таелю біля підніжжя сходів, які вели до її спальні.
— Ви маєте на увазі Чойо Чагаса? — запитав Таель, задихаючись від швидкої ходи.
— Так. З іншими не можна мати справи. Вони не тільки безвідповідальні, вони ворожі Чагасу.
— Велика Змія і Змія Блискавка! Адже Чойо Чагаса немає, і тепер я розумію…
— Як немає? (У Родіс промайнув спогад про таємне сховище вивезених із Землі речей).
— Він вирушив на дві доби до секретної резиденції й передав управління, як завжди, Ген Ші.
