байдужість...
— Ми мріємо про альтернативні пошуки, — сказав я. — Як капітан Немо з роману Жуля Верна. У нас є лабораторії, є необхідні знання.
Ціолковський (усміхаючись):
— Тоді спробуйте! Я теж інколи божевільно мрію. Але що під силу одинаку? У вас є товариші, котрі здатні божевільно мислити?
— Є! Нас багато.
— Чудово. Відкиньте всі штампи думки, уявлень минулих віків, подивіться на природу
— Як? — підхопився я. — Як ви сказали?
— Ого! — засміявся Ціолковський — Яка це муха вас вкусила? Зацікавила ідея?
— Наша група давно вже міркує над цією проблемою. Весь час нуртує, нуртує думка про те, що
— Скрізь! — твердо мовив Ціолковський. — В кожній цяточці... Пам’ятаєте прадавній символ герметизму — змій кусає себе за хвоста?
— Я розумію це так: у кожній цяточці матерії, у ядрі кожного атома — зосереджена сила
— Глибоко дивитеся, — схвально кивнув Ціолковський. — Мої висновки теж такі. Тому кожен атом і вічний, безсмертний, що він —
Якесь осяяння потрясло мене, і я захоплено загаласував, танцюючи довкола ученого:
— Чудово! Чудово, Костянтине Едуардовичу! Ви — геній!
— Киньте, — спохмурнів Ціолковський. — Вже тисячі літ тому мудреці знали це. Може, колись навіть користувалися. Та чи
— Правда ваша, — знітився я. — Навіть двадцять перший вік ще не вижив звірячості. Але духовна революція змете павутину минулого, нове покоління готується до таких змін. І тоді ми з вами...
— Ну я, молодий чоловіче, не доживу, — усміхнувся Ціолковський, і ласкаві зморшки запромінилися біля його очей. — Хіба що в іншому тілі? А вам... вам бажаю успіху! І вашим товаришам! Дерзайте, крилаті душі! Чим чорт не жартує... Хе-хе!..»
Прочитавши запис сновидіння, Речислав аж засміявся від задоволення. Ну й молодці! Яка пластичність думки! Як вільно вони мандрують над віками! І стан бадьорості, і стан сну — для них праця, поле діяльності. Це справді нові люди! Мій синочку, треба було тобі потужніше стукати в мою консервативну душу, може, я б своєчасно збагнув ваші прагнення? А тепер хто скаже — чи є можливість зупинити катастрофу?
Далі... Пам’ятний комп’ютер. Нотатки роздумів. Чий же це? Ага, це Терен. Інтимні міркування. Очевидно, тези для колективних дискусій. Послухаємо...
«...Всесвітня симфонія — така місія Людини. Стати композитором, художником, поетом Космічного Буття. Людині Природа передала в руки всі конструктивні, всі
Радість, радість у серці! Мати Природа чекає нас у безмірі світів. Де ми зупинимося? Де закладемо підвалину нової Хати? Птах в польоті
Ра-веда? Знання Сонця. Речислав прикрив долонею втомлені очі. Цілий світ унікальних, альтернативних термінів. Крон має слушність, треба збирати Світовий Форум, бо Планетарне Яйце тріщить від удару духовних молотів. Ра-веда! Щось він чув про цей метод безпосереднього контакту з субстанційною основою буття. Та ось воно, рукою Будяка-Віктора занотовано фрагменти цього сонячного світогляду...
«...Прагнучий до пробудження —
Ось Тобі моя рука й серце. Ходімо разом по стежині Преображення. Веда знову повернулася на Землю. Радіймо!
З цієї миті спільно творимо Ра-веду — веду саморозкриття й любові.
Ра — правічний символ Променя. Ра — корінь вічної радості. Ра — джерело буття. Ра — сутність кожного «Я» — від метелика до богоподібних істот Космосу й Теосу. Ра — незрима благодать далеких світів. Ра — вічне Єсьм. Ра — Велика Мати світу, котра народжує все існуюче і приймає в Лоно
Тому, коли промовлено заповітне слово РА, — сміливо ступайте, бо
Стань стрілою непереможного Ра!
Хто зупинить Тебе, коли все видиме й невидиме — лише тіні Твоєї невмирущої сутності?
Стань подихом Ра, думкою Ра, рухом Ра, чуттям Ра, любов’ю Ра, повстанням Ра, мовчанням Ра!
Деградація, розпад, ненависть, антагонізм, протистояння, ворожнеча, дискретність, обман, містифікація — всі ці якості породжені в світі відносності та ілюзії, тому одвернися від них, намічаючи для себе путь пошуку.
Корінь Світу — радісний і оптимістичний.
Радість — вічний ентузіазм — є сутністю творящого Духа. Це і є критерій Ра-веди.
Безліч концепцій має Людина. Безліч цілей та програм. Всі вони обіцяли смисл і свободу, проте смисл обертався в безглуздя, а свобода — в рабство.
Слухай, Прагнучий до звільнення, голос Ра-веди!
Свободу і сенс буття принесе Тобі лише Радість — Мати Світу, котра вічно дарує й вічно закликає. Та, яка запалює зірки й очі новонароджених, творить квіти та веселки в небі. Вона заперечує сумніви, злобу, згасання, руїну, жадність, страх, рабство, заздрість, насилля. Бо що вони можуть — ці діти Мороку?
Ти шукаєш за морями, за горами, в печерах, за далекими зірками, в надприродних сферах радість свою. А вона — в серці Твоїм! Це — чарівна Радісна Істота, вічна й прекрасна, існуюча ще до народження
Глянь довкола: все створено Тобою — хмари, ідоли, боги, учення, науки, кораблі, прилади, картини, пісні, казки і пророцтва! Навіщо ж Ти віддаєш на протязі віків власну потугу тіням ілюзорного світу, що зіткали для Тебе зловісну постать Узурпатора — космічне Опудало, котре засіло біля Джерела Життя і