машина. Якуб перевірив і зарядив револьвер.
Вони зайшли до хати. Там було порожньо. Лише в кутку десь з-під підлоги просвічувалося слабке світло. Якуб підняв дерев'яну кришку і вони зійшли вниз по драбині. В підвалі горіло світло. І як виявилося, це був не погріб, а цілий тунель. Священик роздивлявся по стінах і щось повторював сам собі під ніс. Стіни були збудовані з великих однакових кам'яних плит, які були покриті різьбленими хвилястими лініями.
- Я такі у Франції бачив, - сказав.
- Мегаліти, так? Це так називається?
- Так, але...
- Йдемо далі.
Прийшлося йти далі. Незадовго дійшли до перехрестя тунелей в печері. На підлозі лежали тисячі кісток, накиданих на одну купу. Вендрович і Марковський йшли далі і дійшли до входу у великий кам'яний зал. Посередині цієї величезної кімнати стояв стіл діаметром в п'ять метрів, на якому догоряв вогонь. Навколо були розкидані кості, пляшки з пива і горілки. Всі учасники цієї оргії спали спокійним сном, виморені алкоголем і переїданням. Отець Павел стояв, мов вкопаний. На стінах олійною фарбою красувалися наскельні малюнки, на яких було зображене доісторичне полювання на мамонтів. Якуб торкнувся його плеча на знак, що вже пора йти.
- Щось тут не співпадає, - шепнув священик дорогою назад. - Ті, що збудували мегаліти, жили тридцять тисяч після того, як вбили останнього мамонта і сімдесят тисяч років після неандертальців...
- А що тут не зрозуміло? Значить, перемалювали собі з фотографій у книжках, - спокійно відказав Якуб. - В принципі це вже не важливо. Важливо наступне, - всі ці тварюки, включаючи і дітей, зібрані тут разом.
Вийшли з хатини. Екзорцист відмотав шланг від цистерни для відкачування каналізації і втикнув його у вхід до тунелю.
- Що ти вигадав? - здивувався священик.
- Я спалю це кубло! Це буде за того з'їдженого друга і для добра людства.
- Але ж так не можна!
- Чому ж це?
- Ти ж їх всіх позабиваєш...
- Ну і що?! Це ж нелюди! Це ж неандертальці! Я не знаю, як їм вдалося так вижити і дожити до сьогоднішніх днів, але я знаю, що їм прийшов кінець. Вони схрещувалися лише між своїми, мали свою релігію, поїдали своїх померлих. Вони заслужили на таку кару. Та навіть хоча б за твого попередника.
Якуб відкрутив кран і тисяча літрів солярки попливла тунелем.
- Але ж...
Якуб перезарядив револьвер і приставив дуло священику під бороду.
- З точки зору церковної науки, вони не існують. Тому нічого й не відбудеться.
Вендрович опустив зброю і поправив загнутий шланг.
В цей момент отець Павел нахилися і підняв півцеглини. Замахнувся і зі словами «прости Господи», лупанув Якуба ззаду по голові. Якуб побачив перед собою фонтан іскр. Спочатку перелякався, що це солярка взірвалася в цистерні, але потім впав на землю, і всі проблеми перестали бути для нього актуальними.
Коли отямився, світало. Якуб попробував рукою рану на потилиці. Оглянувся. Цистерни з трактором не було. Всі машини також зникли. Перевірив хижу. Тунель, який вів до святині, був засипаний. Вендрович повернувся в село. Йому здалось, що все село вимерло. Розчинені двері будинків скрипіли від вітру. Жодного живого сліду, лише різний залишений інвентар свідчив про те, що вони покинули свої домівки в поспіху. Якуб попрямував до костелу. Ворота храму були відкриті навстіж. Над воротами висів, похитуючись на солідному тросі, труп ксьондза Марковського.
- Мавп'яча вдячність... - пробурмотів сам до себе. - Втекли, але ще повернуться. Вони завжди повертаються. Років за десять, двадцять...
Вендрович сперся в роздумах об масивні двері до храму. Глянув на тріщини в стінах костелу. Цей храм, так чи інакше, вже отримав свій вирок.
- Я буду їх чекати, - Якуб пообіцяв отцю Павлу.
Тіло мовчало. Лише легко гойдалося за вітром.
Войславіце 6 IX 1985 р.
ЦІЛКОМ ТАЄМНО.
ПРОТОКОЛ ЗАТРИМАННЯ
Ім’я; Якуб
Прізвище: Вендрович
Рік народження: близько 1900 р.
Точної дати не пригадує.
Проживає: Старий Майдан, гміна Войславіце.
Освіта: 3 класи гмінної школи
(ще за царя). Зараз стверджує, що неписьменний (повторний анальфабетизм)
Професія: Дані відсутні.
Затриманий відмовився відповідати.
Виконувана професія: Суспільний паразит,
систематично уникав будь-якої роботи. Раніше перебував на обліку за браконьєрство та самогоноваріння, а також скандальне нищення господарського майна місцевих правохоронних органів.
Спільники:
Семен Корчашко — російський монархіст, Юзеф (Йосип) Паченко—місцевий самогонщик, Павел Маржовський — ксьондз.
Ставлення до режиму в країні: Категорично
негативне
Причина арешту: Розкопування могил на
парафіяльному цвинтарі з метою наруги над людськими останками за допомогою осикового кілка.
Затриманий на гарячому з речовими доказами.
Дільничний
М. Бірський
Бімбер - самогон.
Бздура - польське - глупість, дурниця Вендрович - мандрівник, бродяга.
Ґміна -
Гумофільці - гумові чоботи, утеплені фільцем усередині. Часто верхні краї вивертались назовні, немов у ботфордів.
Дресяр - польський різновид хулігана, гопніка. Здебільшого населяють Варшавську Прагу. Відмінні риси: ходять у спортивних костюмах (дресах), кросівках Адідас, з бейсбольними би-тами, лисі, агресивні.
Екзорцист - у християнстві - той, хто виганяє злого духа. Чин великого екзорцизму може читати тільки єпископ або делегований ним священик-екзорцист. Молитви на звільнення дозволено промовляти всім священикам і компетентним мирянам при благословенні єпископа.
Креденс - сервант.
Креси - Креси Всходні (Східні Окраїни) - «втрачені» території міжвоєнної Польщі, що відійшли до Заходу України, Білорусі та Литви після 1945. Головних два культурних осередки-Львів та Вільно
