України стали до лав діючої армії, половина з них запла-
тила життям за свободу й майбутнє прийдешніх поколінь1.
Взагалі війна і терор окупантів забрали у вічність понад 8
мільйонів мешканців України (хоча в деяких виданнях на-
водять інші, зокрема в бік збільшення, цифри). На україн-
ських землях було споруджено 280 концтаборів, 180 табо-
рів для військовополонених. Майже 2 млн українців були
вивезені на примусові роботи до Німеччини, а також до ін-
ших окупованих нацистами зарубіжних країн2. Матеріаль-
ні збитки республіки становили 40 відсотків від втрат Союзу
РСР. У загальному звіті Українська республіканська комісія
зі встановлення збитків та злочинів, заподіяних німецько-
фашистськими загарбниками зазначалося, що окупанти:
а) знищили 4 496 547 радянських громадян, у тому числі
3 178 084 мирних мешканців та 1 318 463 радянських вій-
ськовополонених, 2 023 112 радянських громадян потрапи-
ли на примусові роботи до Німеччини; б) зруйнували і спа-
лили 714 міст і більше 28 тисяч сіл, спалили і зруйнували
понад 2 млн жилих будівель, понад 540 тисяч підсобних бу-
дівель, залишили без помешкання близько 10 млн осіб. Се-
ред міст, що зазнали значних руйнувань, зазначено великі
промислові й культурні центри: Київ, Одеса, Харків, Львів,
Дніпропетровськ, Запоріжжя, Ворошиловград3.
Страшним злочином воєнного лихоліття стала трагедія
повністю знищених окупантами сотень населених пунктів
України. Трагедію спалених сіл не можна розглядати поза
1 Муковський І. Т. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової ві-
йни / І. Т. Муковський, О. Є. Лисенко. – К.: Книга Пам’яті України, 1996. – С. 547.
2 Партизанська і підпільна боротьба в Україні (1941–1944 рр.): Історія, люди, пам’ять. – К.: парламентське видавництво, 2011. – С.400–401; Брицький П. П.
Україна у Другій світовій війні (1939–1945 рр.) / П. П. Брицький. – Чернівці, 1995. – С.72.
3 Максимчук Є. С. Діяльність державних комісій з розслідування злочинів на-
цистів на території України (1941–1951 рр.): типово-видовий склад і інформацій-
ний потенціал джерельного комплексу. 07.00.06 / Є. С. Максимчук. – К., 2007.
– Арк. 109.
7
Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)
контекстом проблем цілеспрямованої терористичної полі-
тики та геноцидних явищ, які були заздалегідь закладені у
людиноненависницькі доктрини Третього рейху.
Стратегія свідомого, планомірного винищення та по-
неволення слов’янських народів (сумнозвісний план «Ост»)
почала розроблятися ще з лютого 1940 року. Слов’яни,
що проживали у країнах Східної Європи та європейської
частини СРСР, почасти підлягали онімеченню, почасти –
депортації за Урал, у Сибір та Середню Азію (60–70 млн)
або знищенню (20–40 млн). На включених до складу Ве-
ликонімеччини територіях мало залишитися 20–30 млн у
якості рабів арійської раси. 24 червня 1940 р. рейхсфюрер
СС Г. Гіммлер документально виклав технологію колоні-
