як величезний ланцюжок із живих людей, в якому неможливо було побачити ні кінця, ні краю, що складався з напівроздягнених євреїв, пересувався по дорозі. Було холодно. Надто холодно, близько -300 С. Так холодно, що плювок замерзав у польоті. А вони, такі вже пошарпані, худі, немічні ледве-ледве йдуть. Один хлопчик намагався втекти, та його одразу ж застрелили поліцаї… Ми не могли їм допомогти, адже самі боялися». ВИСНОВКИ Працюючи над даною темою я зрозуміла, що проблему Геноциду вивчати важко, описувати її ще важче. Коли вивчаєш трагічні сторінки історії вірмен та євреїв, мимоволі жахаєшся, як це можна було пережити. Коли слухаєш розповіді очевидців, які бачили все своїми очима, не можеш повірити як це можна було винести. Мені важко уявити наше життя без прав людини, соціальної допомоги, охорони здоров’я. Коли я розмовляла із очевидцем та жертвою Голокосту та Геноциду вірмен, мимоволі захоплювалася людьми, які знайшли в собі сили пережити всі жахи та позбавлення, не упустити власної гідності і змогли реалізувати себе після особистої та національної катастрофи. Суть геноциду вірмен та євреїв - це, безумовно, та крайність, до якої може призвести фанатизм і
Вы читаете ГЕНОЦИД ХХ СТОЛІТТЯ
