Мовчання адресоване мені

6. Осяяння

В ту мить я збагнув:
моє життя - термiн
вагiтностi всесвiту,
що це не смерть, а пологи,
що всесвiт мучиться зi мною,
кричить зi мною
i плаче
за мною
недоношеним.

7

Той, хто в мене стрiляв,
мабуть, був хорошим чоловiком
(нехай пошле йому Аллах
довгих рокiв життя),
але вiн не їв сала,
а я вирiс на Українi.
Той, хто в мене стрiляв,
близький менi i рiдний,
i я його люблю,
хоч вiн не їсть сала,
а я вирiс на Українi.
Нiколи не дорiкну
тому, хто в мене стрiляв,
я навiть вдячний йому,
i якби зустрiв того чоловiка,
то спитав би:
що виросло на тому мiсцi,
де проллялася моя кров?
Але я живу на Українi,
а вiн там, де й стрiляв.
I лише зрiдка я картаю
того, хто в мене стрiляв,
що вiн таки мусив би
бути точнiшим.

8. Страх

поряд зi мною лежала чиясь рука
не гоголiвський нiс
у чиновницькому мундирi