Мовчання адресоване мені

а звичайна людська рука
вiд кистi до лiктя
обтягнута жовтою шкiрою
i засiяна рудим товстим
жорстким на вигляд волоссям
зрiдка вище вiд зап’ястя
посипана ластовинням
iз чорними смужками бруду
пiд нiгтями
зап’ястя охоплював
бiлим металевим саморобним
браслетом
старий потертий годинник
iз написом на циферблатi

ПОБЕДА

за п’ятнадцять перша
мимоволi зауважив я
годинник справно вицокував
секундна стрiлка описувала кола
звичайна людська рука
чого ж я так злякався
це все годинник
його колючi колiщатка
ухопили край моєї душi
i затягують у механiзм
чавлять нiвечать
кожен його цок
голоснiший од вибуху
звичайна рука звичайний годинник
Боже що ж це за такi звичаї

9

Бiль вийшов з мене
i лишився ззовнi,
а крик
назад вернувсь
у горло.
Великий бородатий дядько,