Мовчання адресоване мені

до спраглих уст несуть ропи.
I тiльки й мовиться: «Допоки?»
I тiльки й чується: «Терпи!»

4

чекання
до ворiт на крилах
летить
а за ворота
каменем падає

5

самiтником
вагiтна нiч
приймає пологи
у людства

6

Лови, козаче, з усiма
у небi неводом хмаринку.
З’їв гарбуза, доїж шкуринку,
а хлiбної, даруй, нема.

7

Живем як перше, поживаєм,
хмiльнi вертаємось з хрестин,
печем весiльнi короваї,
збиваєм труни i хрести.

8

це пожовкле фото
наче палиця