лишилося й сліду. Король із Катом ще довго бігали, мов навіжені, шукаючи голову, а решта гостей пішли догравати гру. [85]
Розділ дев'ятий Розповідь Казна-Що-Не-Черепахи
- Яка я рада знов тебе зустріти, ясочко моя! - вигукнула Герцогиня, ніжно беручи Алісу під руку й ведучи її углиб саду.
Алісі було приємно бачити Герцогиню в доброму гуморі, і вона подумала, що, можливо, то тільки від перцю вона так озвіріла тоді на кухні.
- Коли я буду Герцогинею, - сказала собі Аліса (щоправда, без особливої певності), то не триматиму в себе на кухні ані перчини. Юшка смачна й без перцю. Можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті, - провадила вона, щаслива, що відкрила нове правило. - Від гірчиці - гіркне на душі, від кориці - починаєш усім коритися, від звіробою - визвірюються, а... а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі- пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають, - інакше були б не такі скупі на цукерки...
Замріявшись, Аліса зовсім забула про Герцогиню і ледь здригнулася, коли біля самого вуха почувся її голос.
- Ти так задумалася, любонько, що й язик проковтнула. Звідси мораль... Забула яка, але зараз пригадаю...
- А, може, її тут і нема, - відважилася на сумнів Аліса. [86]
- Що ти, що ти, дитино! - сказала Герцогиня. - Мораль є у всьому, треба тільки вміти й знайти.
З цими словами вона щільніше пригорнулася до Аліси, зручно спершись своїм підборіддям їй на плече.
Аліса не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по- друге - її підборіддя було на диво гостре. Та що вдієш? - вона хотіла бути чемною, тож терпіла, як могла.
- Здається, гра їм стала трохи любіша, - зауважила Аліса, щоб хоч якось підтримати розмову.
- О саме так! - погодилася Герцогиня, - а звідси мораль: «Любов єдина крутить світом!»
- А дехто ж казав, - шепнула їй Аліса, - що найголовніше - не пхати носа до чужого проса!
- Ну то й що? Глузд загалом один і той самий, - відказала Герцогиня, впинаючись гострим підборіддям Алісі в плече. - А звідси мораль: хто глузду пильнувати звик, того не підведе язик.
"Як вона любить з усього виводити мораль! - подумала Аліса.
- Ти, мабуть, дивуєшся, чому я не обійму тебе за стан, - озвалася Герцогиня після мовчанки. - Річ у тім, що я не певна в норові твого фламінго. А, може, таки спробувати?
- Він може углитнyти, - обережно відповіла Аліса, анітрохи не прагнучи Герцогининих обіймів.
- Твоя правда, - сказала Герцогиня, - фламінго кусючий, як гірчиця. Звідси мораль: це птиці одного польоту. [87]
- Гірчиця - не птиця, - зауважила Аліса.
- Знов-таки слушно, - погодилась Герцогиня. - Як ясно ти вмієш висловлюватися!
- По-моєму, гірчиця, особливо мелена - це такий собі порох, - сказала Аліса.
- Ну, звісно ж, - притакнула Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з кожним Алісиним словом. - Тут неподалік під горою є великі поклади гірчичного пороху... Звідси мораль: "Не дивись високо - запорошиш око!"
- Ага, вже знаю! - вигукнула Аліса. - Гірчиця - овоч. Щоправда, на овоч не схожа, але овоч.
- Цілком згодна! - сказала Герцогиня. - Звідси мораль: кожному овочу - нрав і права. Або простіше: ніколи не думай про себе інакше, ніж це може здатися іншим, щоб те, чим ти був або міг бути, не було чимось іншим, ніж те, чим ти здавався або міг здаватися іншим, коли був іншим.
- Мабуть, я зрозуміла б краще, - якнайчемніше мовила Аліса, - якби могла це занотувати. На слух важко вхопити нитку.
- Це ніщо проти того, що я могла б сказати, якби розохотилась, - запишалася Герцогиня.
- Тільки, будь ласка, не завдавайте собі більшої мороки, - благально мовила Аліса.
- Яка там морока! - вигукнула Герцогиня. - Дарую тобі все, що я досі сказала.
"Ба, яка щедра! - подумала Аліса. - Щастя, що таких дарунків не підносять на дні народження!"
Але сказати це вголос у неї забракло духу. [88]
- Ми знову задумались? - мовила Герцогиня, ще раз штрикнувши її підборіддям.
- А чом би мені й не думати? - сказала Аліса, відчуваючи, що починає дратуватися.
- А чом би свині не літати? - сказала Герцогиня. - Звідси мо...
Але тут, на превеликий Алісин подив, Герцогиня змовкла, а рука, що тримала її під лікоть, затремтіла. Аліса звела очі: перед ними, склавши на грудях руки, стояла Королева, - насуплена, мов грозова хмара.
- Гарний день, ваша величносте... - ледь чутно озвалася Герцогиня.
- Серйозно попереджую, - крикнула Королева, притупуючи ногою. - Або щезаєш ти, або твоя голова. І то негайно! Вибирай!
Герцогиня зробила вибір і щезла з очей.
- Продовжимо гру, - сказала Королева Алісі.
Аліса так налякалася, що, не мовивши й слова, подалася за нею до майданчика.
Решта гостей, скориставшись із відсутності Королеви, спочивали собі в холодочку, та щойно вона з'явилася і
Розділ дев'ятий Розповідь Казна-Що-Не-Черепахи
- Яка я рада знов тебе зустріти, ясочко моя! - вигукнула Герцогиня, ніжно беручи Алісу під руку й ведучи її углиб саду.
Алісі було приємно бачити Герцогиню в доброму гуморі, і вона подумала, що, можливо, то тільки від перцю вона так озвіріла тоді на кухні.
- Коли я буду Герцогинею, - сказала собі Аліса (щоправда, без особливої певності), то не триматиму в себе на кухні ані перчини. Юшка смачна й без перцю. Можливо, саме від лютого перцю люди стають такі сердиті, - провадила вона, щаслива, що відкрила нове правило. - Від гірчиці - гіркне на душі, від кориці - починаєш усім коритися, від звіробою - визвірюються, а... а зате від карамелі чи інших цукерок діти стають солодкі- пресолодкі! Шкода, що люди цього не знають, - інакше були б не такі скупі на цукерки...
Замріявшись, Аліса зовсім забула про Герцогиню і ледь здригнулася, коли біля самого вуха почувся її голос.
- Ти так задумалася, любонько, що й язик проковтнула. Звідси мораль... Забула яка, але зараз пригадаю...
- А, може, її тут і нема, - відважилася на сумнів Аліса. [86]
- Що ти, що ти, дитино! - сказала Герцогиня. - Мораль є у всьому, треба тільки вміти й знайти.
З цими словами вона щільніше пригорнулася до Аліси, зручно спершись своїм підборіддям їй на плече.
Аліса не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по- друге - її підборіддя було на диво гостре. Та що вдієш? - вона хотіла бути чемною, тож терпіла, як могла.
- Здається, гра їм стала трохи любіша, - зауважила Аліса, щоб хоч якось підтримати розмову.
- О саме так! - погодилася Герцогиня, - а звідси мораль: «Любов єдина крутить світом!»
- А дехто ж казав, - шепнула їй Аліса, - що найголовніше - не пхати носа до чужого проса!
- Ну то й що? Глузд загалом один і той самий, - відказала Герцогиня, впинаючись гострим підборіддям Алісі в плече. - А звідси мораль: хто глузду пильнувати звик, того не підведе язик.
"Як вона любить з усього виводити мораль! - подумала Аліса.
- Ти, мабуть, дивуєшся, чому я не обійму тебе за стан, - озвалася Герцогиня після мовчанки. - Річ у тім, що я не певна в норові твого фламінго. А, може, таки спробувати?
- Він може углитнyти, - обережно відповіла Аліса, анітрохи не прагнучи Герцогининих обіймів.
- Твоя правда, - сказала Герцогиня, - фламінго кусючий, як гірчиця. Звідси мораль: це птиці одного польоту. [87]
- Гірчиця - не птиця, - зауважила Аліса.
- Знов-таки слушно, - погодилась Герцогиня. - Як ясно ти вмієш висловлюватися!
- По-моєму, гірчиця, особливо мелена - це такий собі порох, - сказала Аліса.
- Ну, звісно ж, - притакнула Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з кожним Алісиним словом. - Тут неподалік під горою є великі поклади гірчичного пороху... Звідси мораль: "Не дивись високо - запорошиш око!"
- Ага, вже знаю! - вигукнула Аліса. - Гірчиця - овоч. Щоправда, на овоч не схожа, але овоч.
- Цілком згодна! - сказала Герцогиня. - Звідси мораль: кожному овочу - нрав і права. Або простіше: ніколи не думай про себе інакше, ніж це може здатися іншим, щоб те, чим ти був або міг бути, не було чимось іншим, ніж те, чим ти здавався або міг здаватися іншим, коли був іншим.
- Мабуть, я зрозуміла б краще, - якнайчемніше мовила Аліса, - якби могла це занотувати. На слух важко вхопити нитку.
- Це ніщо проти того, що я могла б сказати, якби розохотилась, - запишалася Герцогиня.
- Тільки, будь ласка, не завдавайте собі більшої мороки, - благально мовила Аліса.
- Яка там морока! - вигукнула Герцогиня. - Дарую тобі все, що я досі сказала.
"Ба, яка щедра! - подумала Аліса. - Щастя, що таких дарунків не підносять на дні народження!"
Але сказати це вголос у неї забракло духу. [88]
- Ми знову задумались? - мовила Герцогиня, ще раз штрикнувши її підборіддям.
- А чом би мені й не думати? - сказала Аліса, відчуваючи, що починає дратуватися.
- А чом би свині не літати? - сказала Герцогиня. - Звідси мо...
Але тут, на превеликий Алісин подив, Герцогиня змовкла, а рука, що тримала її під лікоть, затремтіла. Аліса звела очі: перед ними, склавши на грудях руки, стояла Королева, - насуплена, мов грозова хмара.
- Гарний день, ваша величносте... - ледь чутно озвалася Герцогиня.
- Серйозно попереджую, - крикнула Королева, притупуючи ногою. - Або щезаєш ти, або твоя голова. І то негайно! Вибирай!
Герцогиня зробила вибір і щезла з очей.
- Продовжимо гру, - сказала Королева Алісі.
Аліса так налякалася, що, не мовивши й слова, подалася за нею до майданчика.
Решта гостей, скориставшись із відсутності Королеви, спочивали собі в холодочку, та щойно вона з'явилася і
Вы читаете Аліса в країні чудес
