Королева почервоніла з люті і, хижо блимнувши очима, вереснула;
- Відтяти їй голову! Відтя...
- Дурниці! - твердо промовила Аліса на весь голос, - і Королева затихла.
Король запобігливо торкнув її за рукав:
- Не гарячкуй, моя люба, це ж бо дитина! [78]
Королева сердито обернулася до нього спиною і звеліла Валетові:
- Переверни їх!
Валет обережно перевернув садівників носаком черевика.
- Встати! - вереснула Королева.
Садівники прожогом посхоплювалися і стали кланятися всім підряд - Королю, Королеві, королівським дітям і цілій громаді.
- Годі! Годі! - зарепетувала Королева. - Мені вже світ закрутився! - І, кивнувши на трояндовий кущ, спитала:
- Ви що тут робили?
- З дозволу вашої величності, - покірно пробелькотів Двійка, вклякаючи на одне коліно, - ми старалися...
- Все ясно! - мовила Королева, розглядаючи троянди. - Постинати їм голови!
І процесія рушила далі. Відстали тільки троє вояків, що мали скарати безталанних садівників.
Ті кинулися до Аліси, благаючи її заступитися.
- Не бійтеся, ваші голови будуть на місці, - мовила Аліса і повкидала садівників у найближчий квітковий горщик.
Вояки покрутилися, поникали та й спокійнісінько подалися слідом за всіма.
- Ну як там голови? - крикнула Королева.
- Були, та загули, ваша величносте! - відгукнулися вояки.
- Молодці! - гукнула Королева. - У крокет граєте? [79]
Вояки мовчки звернули погляди на Алісу: питання вочевидь стосувалося її.
- Граю! - гукнула Аліса.
- То гайда з нами! - ревнула Королева.
Й Аліса, чия цікавість була розпалена до краю, пристала до процесії.
- М...м...м... Ох же гарний день сьогодні! - озвався збоку несміливий голос: поруч неї дріботів Білий Кролик і збентежено зазирав їй в обличчя.
- Дуже гарний, - притакнула Аліса. - Герцогині не бачили?
- Т-с-с-с!.. - оглядаючись через плече, занепокоївся Кролик.
Він звівся навшпиньки і шепнув Алісі у вухо:
- Її засуджено до страти.
- За віщо? - поцікавилася Аліса. - Якась змова? шкода?
- Вам шкода? - нашорошився Кролик.
- Ба ні! - сказала Аліса. - Зовсім не шкода. Я спитала: "За віщо?"
- Вона нам'яла Королеві вуха, - промовив Кролик.
Аліса пирснула сміхом.
- Т-с! Т-с! Королева почує!.. - злякано зашепотів він. - Герцогиня, бачте, спізнилася, і Королева сказала...
- Усім на свої місця! - крикнула Королева громовим голосом, і всі підлеглі кинулися врізнобіч, спотикаючись і наштовхуючись одне на одного. За хвилину-другу метушня, одначе, вщухла, і гра почалася. [80]
Аліса подумала, що зроду-віку ще не бачила такого дивного крокетного майданчика - він був увесь у горбиках та рівчаках; замість куль тут котили живих їжаків; за молотки правили живі фламінго, а вояки, постававши навкарачки, вдавали ворітця.
Орудувати своїм фламінго виявилося для Аліси найбільшою морокою. Нарешті вона навчилася затискати його під пахвою так, щоб не заважали ноги. Та тільки-но вона випростувала птахові шию і замірялася ударити ним по їжакові, як фламінго тут-таки вигинався назад і зазирав їй у вічі з таким здивованим виразом, що годі було стримати сміх. А коли вона знову нагинала йому голову і збиралася почати все наново, виявлялося, що їжак за той час розкрутився і тишком-нишком драпає геть. Крім того, хоч би куди вона гилила свого їжака, на дорозі йому зазвичай зринав коли не горбок, то рівчак, а вояковорітця раз у раз розкарлючувалися і переходили на інші ділянки майданчика. Незабаром Аліса дійшла висновку, що це не гра, а мука. Крокетисти били всі заразом, не дожидаючи своєї черги, і весь час сперечалися й чубилися за їжаків. Невдовзі Королева вже гасала скрізь, як навіжена, тупотіла ногами й репетувала:
- Відтяти йому голову!.. Відтяти їй голову...
Аліса захвилювалася: досі, правда, сутички з Королевою у неї не було, але вона могла спалахнути першої- ліпшої хвилини.
"Що тоді зі мною буде? - думала вона. - Тут так люблять зносити голови, - аж дивно, що взагалі ще хтось уцілів!" [81]
- Відтяти їй голову! Відтя...
- Дурниці! - твердо промовила Аліса на весь голос, - і Королева затихла.
Король запобігливо торкнув її за рукав:
- Не гарячкуй, моя люба, це ж бо дитина! [78]
Королева сердито обернулася до нього спиною і звеліла Валетові:
- Переверни їх!
Валет обережно перевернув садівників носаком черевика.
- Встати! - вереснула Королева.
Садівники прожогом посхоплювалися і стали кланятися всім підряд - Королю, Королеві, королівським дітям і цілій громаді.
- Годі! Годі! - зарепетувала Королева. - Мені вже світ закрутився! - І, кивнувши на трояндовий кущ, спитала:
- Ви що тут робили?
- З дозволу вашої величності, - покірно пробелькотів Двійка, вклякаючи на одне коліно, - ми старалися...
- Все ясно! - мовила Королева, розглядаючи троянди. - Постинати їм голови!
І процесія рушила далі. Відстали тільки троє вояків, що мали скарати безталанних садівників.
Ті кинулися до Аліси, благаючи її заступитися.
- Не бійтеся, ваші голови будуть на місці, - мовила Аліса і повкидала садівників у найближчий квітковий горщик.
Вояки покрутилися, поникали та й спокійнісінько подалися слідом за всіма.
- Ну як там голови? - крикнула Королева.
- Були, та загули, ваша величносте! - відгукнулися вояки.
- Молодці! - гукнула Королева. - У крокет граєте? [79]
Вояки мовчки звернули погляди на Алісу: питання вочевидь стосувалося її.
- Граю! - гукнула Аліса.
- То гайда з нами! - ревнула Королева.
Й Аліса, чия цікавість була розпалена до краю, пристала до процесії.
- М...м...м... Ох же гарний день сьогодні! - озвався збоку несміливий голос: поруч неї дріботів Білий Кролик і збентежено зазирав їй в обличчя.
- Дуже гарний, - притакнула Аліса. - Герцогині не бачили?
- Т-с-с-с!.. - оглядаючись через плече, занепокоївся Кролик.
Він звівся навшпиньки і шепнув Алісі у вухо:
- Її засуджено до страти.
- За віщо? - поцікавилася Аліса. - Якась змова? шкода?
- Вам шкода? - нашорошився Кролик.
- Ба ні! - сказала Аліса. - Зовсім не шкода. Я спитала: "За віщо?"
- Вона нам'яла Королеві вуха, - промовив Кролик.
Аліса пирснула сміхом.
- Т-с! Т-с! Королева почує!.. - злякано зашепотів він. - Герцогиня, бачте, спізнилася, і Королева сказала...
- Усім на свої місця! - крикнула Королева громовим голосом, і всі підлеглі кинулися врізнобіч, спотикаючись і наштовхуючись одне на одного. За хвилину-другу метушня, одначе, вщухла, і гра почалася. [80]
Аліса подумала, що зроду-віку ще не бачила такого дивного крокетного майданчика - він був увесь у горбиках та рівчаках; замість куль тут котили живих їжаків; за молотки правили живі фламінго, а вояки, постававши навкарачки, вдавали ворітця.
Орудувати своїм фламінго виявилося для Аліси найбільшою морокою. Нарешті вона навчилася затискати його під пахвою так, щоб не заважали ноги. Та тільки-но вона випростувала птахові шию і замірялася ударити ним по їжакові, як фламінго тут-таки вигинався назад і зазирав їй у вічі з таким здивованим виразом, що годі було стримати сміх. А коли вона знову нагинала йому голову і збиралася почати все наново, виявлялося, що їжак за той час розкрутився і тишком-нишком драпає геть. Крім того, хоч би куди вона гилила свого їжака, на дорозі йому зазвичай зринав коли не горбок, то рівчак, а вояковорітця раз у раз розкарлючувалися і переходили на інші ділянки майданчика. Незабаром Аліса дійшла висновку, що це не гра, а мука. Крокетисти били всі заразом, не дожидаючи своєї черги, і весь час сперечалися й чубилися за їжаків. Невдовзі Королева вже гасала скрізь, як навіжена, тупотіла ногами й репетувала:
- Відтяти йому голову!.. Відтяти їй голову...
Аліса захвилювалася: досі, правда, сутички з Королевою у неї не було, але вона могла спалахнути першої- ліпшої хвилини.
"Що тоді зі мною буде? - думала вона. - Тут так люблять зносити голови, - аж дивно, що взагалі ще хтось уцілів!" [81]
Вы читаете Аліса в країні чудес
