Аліса в країні чудес

- Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.
- Будь ласка, - підхопила Аліса.
- Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.
- Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.
- І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.
- Мелясу**, - сказав Сонько, хвилину подумавши.
- Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.
- А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...
Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.
- А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.
- Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.
- Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!
- Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.
*Тут обігруються імена сестер Ліддел - Лоріна Шарлотта, Аліса, Матільда. **Меляса - солодка тягуча темна маса, що утворюється при виробленні цукру з буряків.[72]
- Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.
- А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.
- То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.
Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.
- То чому ж вони жили на дні криниці?
Сонько знову трохи подумав і промовив:
- Бо то була мелясна криниця.
- Таких не буває! - сердито сказала Аліса.
- Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.
- Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.
- Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.
- Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.
- Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...
- Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.
- Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.
- Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце. [73]
І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.
Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.
- І все ж я не розумію: як вони там жили?
- Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?
- Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.
- Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.
Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.
- Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.
- Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.
- А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.
Аліса знову вмовкла. Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:
- ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько? [74]
- М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...
- То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.