Аліса в країні чудес

"Закон Сорок другий. Всім особам заввишки в одну милю* і вищим покинути судову залу».
Всі прикипіли очима до Аліси.
*0дна миля дорівнює приблизно 1,6 км.[114]
- Це я - заввишки в одну милю? - перепитала Аліса.
- Так, - сказав Король.
- А, може, і в дві, - докинула Королева.
- Ну й нехай, але я не вийду, - сказала Аліса. - Тим більше, що це не правильне правило - ви його щойно вигадали.
- Це найдавніший закон у записнику, - заперечив Король.
- Тоді це мав би бути Закон Перший.
Король зблід і поквапливо згорнув записника.
- Обміркуйте вирок, - тихим тремтячим голосом звернувся він до присяжних.
- Даруйте, але це ще не все, ваша величносте, - підскочив до нього Білий Кролик. - Ось письмове свідчення, щойно знайдене.
- І що там? - спитала Королева.
- Я ще не дивився, - відповів Кролик, - але, схоже, це лист, написаний підсудним до... до когось.
- Звичайно, до когось, - озвався Король, - бо писати до нікого було б, знаєте, просто неграмотно.
- А кому він адресований? - запитав один з присяжних.
- Нікому. Зверху взагалі нічого не написано, - відповів Кролик, розгортаючи аркуш, і додав:
- Та це ніякий і не лист, це - вірш.
- Написаний рукою підсудного? - поцікавився інший присяжний.
- Ні, - відповів Кролик, - і це мене найбільше дивує.
(Присяжні спантеличились.) [115]
- Він, певно, підробив чужу руку, - вирішив Король.
(Обличчя присяжних просвітліли.)
- Даруйте, ваша величносте, - озвався Валет, - я вірша не писав, і ніхто цього не доведе: там нема мого підпису.
- Якщо ти не поставив підпису, - зауважив Король, - то тим гірше для тебе. Без сумніву, ти мав якийсь лихий намір, - інакше підписався б, як усі порядні люди.
Ці слова зняли бурю оплесків: вперше за цілий день Король озвався справді розумним словом.
- Це доводить його провину! - мовила Королева.
- Нічого це не доводить! - сказала Аліса. - Ви ж навіть не знаєте, про що той вірш.
- Читай вірша! - звелів Король.
Білий Кролик надяг окуляри.
- Звідки починати, ваша величносте? - запитав він.
- З початку, - глибокодумно відповів Король, - і читай до кінця. А тоді - закінчуй.
І Білий Кролик прочитав такого вірша:
Я знаю від них, що ви в неї були
Й сказали про всіх навпростець.
Вважає вона, що я гідний хвали,
з мене поганий плавець.
Він їм передав, що я не пішов
(Ми знаємо, звідки й куди):
Якщо вона справу порушить ізнов,
То вам не минути біди.
[116]
Я дав їй один, вона йому - два,
А ви нам, здається, три.
Та всі повернулись від нього до вас.
Все ясно: крути - не крути.
Коли ж доведеться мені чи їй