стоятимуть проти нас. І що ми мусимо погодитися на Туркові умови. Чи так, Томе?
— Я думаю так само, — погодився Том. — І ми не можемо виступити проти такої сили без вашого батька. Тільки він один здатний протистояти союзові всіх «родин». У нього в руках політичні зв'язки, що завжди були їм потрібні, і він скористається з цього під час переговорів, якщо тільки захоче їх вести.
Клеменца заявив трохи самовпевнено, як на керівника, чий найближчий помічник тільки-но зрадив його:
— Щодо охорони, то Солоццо ніколи не зможе добутися до цього будинку, Сонні, можеш не турбуватися.
Сонні якусь мить дивився на нього задумливо. Потім спитав у Тессіо:
— А як з лікарнею? Твої люди прикрили її?
Здавалося, вперше протягом наради Тессіо відчув твердий ґрунт під ногами:
— І зсередини й зовні встановили цілодобове вартування. Поліція теж охороняє як слід. Детективи чергують біля палати, щоб розпочати допит. Це, звісно, маскарад. Донові ще й досі вливають розчин з ампул у вену, і він нічого не їсть, отже, поки що нема клопоту з кухнею, а то ці турки — мастаки отруювати. Тепер до дона не дістатися ні за яку ціну.
Сонні відкинувся в кріслі назад.
— На мене вони не полюють, бо їм треба домовитися зі мною, їм потрібна вся машинерія «родини». — Він осміхнувся до Майкла. — Чи не ти часом у них на думці? Може, Солоццо розраховує схопити тебе і тримати десь як заручника, щоб диктувати свої умови?
«Плакало тепер побачення з Кей», — подумав Майкл сумно, Сонні не випустить його з дому. Але Хейген нетерпляче заперечив:
— Ні, він давно б схопив Майкла, якби йому потрібен був заручник. Але всім відомо, що Майкл не бере участі в «родинному ділі». Він у цій війні належить до цивільного населення, і якщо Солоццо захопить його, то від нього відступляться всі інші «родини» Нью-Йорка. Навіть Татталья будуть змушені допомагати в полюванні на нього. Ні, тут дуже проста річ. Завтра до нас прийде представник «родин» і заявить нам, що ми маємо укласти угоду з Турком. Ось на що він чекає. Це і є його козир.
Майкл зітхнув з полегкістю:
— От і добре: мені сьогодні треба поїхати в місто, — сказав він.
— Нащо? — підозріло спитав Сонні.
Майкл усміхнувся:
— Заїду в лікарню, відвідаю старого, побачуся з мамою і Конні. Є й інші справи. — Як і дон, Майкл ніколи не говорив про свої справжні наміри, от і тепер не захотів скачати, що поїде на побачення з Кей Адамс. Він не мав причин приховувати, просто така вже в нього була звичка.
З кухні почувся якийсь голосний гомін. Клеменца вийшов подивитися, що там трапилося. А за хвилину повернувся в кабінет, несучи в руках панцерний жилет Луки Бразі. В жилет була загорнута велика мертва рибина. Клеменца сухо пояснив:
— Турок почув про свого шпигуна Гатто.
— Тепер нам відома доля Луки Бразі, — так само сухо додав Тессіо.
Сонні запалив сигару й відсьорбнув віскі. Спантеличений Майкл запитай:
— А що означає ця дурна рибина?
Йому відповів консільйорі Хейген, ірландець:
— Риба означає, що Лука Бразі спочиває на океанському дні. Це стародавнє сицилійське послання.
Розділ 9
Увечері Майкл Корлеоне поїхав до міста пригнічений. Він відчував, що мимоволі втягується в «родинне діло». І йому не хотілося, щоб Сонні використовував його навіть для телефонних відповідей. Його тривожила участь у родинних нарадах, бо з цього випливало, що Майклові цілком довіряють: його втаємничували навіть у плани вбивства. Тепер, ідучи до Кей, він відчував вину і перед нею. Бо Майкл ніколи не говорив з нею цілком відверто про свою родину. Завжди розповідав трохи насмішкувато про якісь пригоди і про барвисті анекдотичні випадки, і в його зображенні люди «родини» були схожі не на себе, а на героїв пригодницьких кольорових фільмів. А тепер його батька тяжко поранили серед білого дня і старший брат готує низку вбивств, якщо називати речі своїми іменами. Але Майкл ніколи б не зміг викласти перед Кей усю правду. Він сказав їй, що замах на батька був швидше за все «випадковістю» і що всі неприємності вже позаду. Та вони, здається, лише починаються, хай йому біс. Сонні й Том досі ще не змогли вхопитися за цього Солоццо, все ще недооцінюють його, хоча Сонні не такий сліпий, щоб не бачити небезпеки. Майкл силкувався відгадати, який козир приховав Турок. Очевидно, що той був людина рішуча, хитра, розумна, з надзвичайною силою Волі. Від нього треба було чекати неабиякої несподіванки. Але і Сонні з Томом, і Клеменца з Тессіо сходилися на тому, що в них усе передбачено. Що ж, вони досвідченіші в цих справах, він у їхній війні «цивільний», кисло подумав Майкл. Якби його манили в сто разів почеснішими нагородами, ніж ті, що він заробив на другій світовій війні, і то б він не поліз у цю бійку.
А проте стало соромно цієї останньої думки, що видалась йому неповагою до батька. Його батька продірявили як решето, і все ж таки Майкл чомусь краще за інших зрозумів Тома, коли той сказав, що замах учинено з ділових міркувань, а не з особистих. У такий спосіб батько розплачувався за владу, яку збирав протягом усього життя, за повагу, якої домігся від усіх людей навколо себе.
Майклові хотілося бути поза всім цим і жити своїм власним життям. Але він не міг віддалитися від сім'ї, поки не вщухне криза. Він мусив допомагати, навіть у своїй ролі «цивільного». З раптовою ясністю він зрозумів, що йому неприємна роль привілейованого спостерігача — людини, якій вибачають неучасть у війні з ідейних міркувань. Ось чом слово «цивільний» весь час дратувало його.
Двоє хлопців Клеменци супроводили Майкла в місто й висадили його неподалік від готелю, наперед упевнившись, що за ними ніхто не їхав слідом.
В готелі Кей уже чекала на нього внизу. Вони повечеряли разом, трохи випили.
— Коли ти збираєшся відвідати батька? — спитала Кей.
Майкл глянув на годинник.
— Відвідувачів пропускають до восьмої тридцять. Думаю, краще пізніш, як усі вже підуть. Мене пустять. У нього окрема палата й особисті сестри, отже, я зможу посидіти якусь часинку біля нього. Думаю, що він іще не говорить і навіть не впізнає мене. Але треба виказати повагу.
— Мені так прикро за твого батька, — тихо промовила Кей, — він був такий приємний чоловік на весіллі. Я не вірю тому, що пишуть, про нього газети. Я певна, що там майже все брехня.
Майкл ввічливо зазначив:
— Я також не вірю.
Він сам дивувався зі своєї скритності з Кей. Він любив її, вірив їй, але ніколи не зміг би сказати їй хоч слово про батька або про «родину». Вона була для них стороння.
— А як ти? — спитала Кей. — Чи й ти збираєшся встрявати в цю гангстерську війну, яку з таким захватом смакують у газетах?
Майкл посміхнувся, розстебнув піджак і показав, широко розвівши поли:
— Дивись — ніяких пістолетів.
Кей засміялась.
Вечоріло; вони піднялися в свій номер. Кей змішала для обох коктейль і, попиваючи, сіла Майклові на коліна. Під одягом шкіра в неї була ніжна, мов шовкова. Коли його рука домандрувала до розгарячілого стегна, вони, не роздягаючись, упали на диван і кохалися, зливаючись в жагучому поцілунку. Потім лежали тихенько, відчуваючи жар тіла крізь одяг. Кей прошепотіла:
— Чи не це у солдатів зветься «на хіп-хоп»?
— Еге, — відповів Майкл.
— А непогано, — тоном судді, що оголошує вирок, сказала Кей.
Обоє задрімали. Прокинувшись, Майкл підвівся й стурбовано глянув на годинник.
— Прокляття, вже скоро десята. Мені треба в лікарню.
Він пішов у ванну вмитися і зачесатися. Кей зайшла слідом за ним і обхопила руками за стан.
— Коли ми одружимося?
— Як тільки ти даси знати, — відповів Майкл. — Щойно вляжуться всі ці неприємності в сім'ї й тато одужає. Мені здається, що тобі треба спершу пояснити все твоїм рідним.
— Я думаю так само, — погодився Том. — І ми не можемо виступити проти такої сили без вашого батька. Тільки він один здатний протистояти союзові всіх «родин». У нього в руках політичні зв'язки, що завжди були їм потрібні, і він скористається з цього під час переговорів, якщо тільки захоче їх вести.
Клеменца заявив трохи самовпевнено, як на керівника, чий найближчий помічник тільки-но зрадив його:
— Щодо охорони, то Солоццо ніколи не зможе добутися до цього будинку, Сонні, можеш не турбуватися.
Сонні якусь мить дивився на нього задумливо. Потім спитав у Тессіо:
— А як з лікарнею? Твої люди прикрили її?
Здавалося, вперше протягом наради Тессіо відчув твердий ґрунт під ногами:
— І зсередини й зовні встановили цілодобове вартування. Поліція теж охороняє як слід. Детективи чергують біля палати, щоб розпочати допит. Це, звісно, маскарад. Донові ще й досі вливають розчин з ампул у вену, і він нічого не їсть, отже, поки що нема клопоту з кухнею, а то ці турки — мастаки отруювати. Тепер до дона не дістатися ні за яку ціну.
Сонні відкинувся в кріслі назад.
— На мене вони не полюють, бо їм треба домовитися зі мною, їм потрібна вся машинерія «родини». — Він осміхнувся до Майкла. — Чи не ти часом у них на думці? Може, Солоццо розраховує схопити тебе і тримати десь як заручника, щоб диктувати свої умови?
«Плакало тепер побачення з Кей», — подумав Майкл сумно, Сонні не випустить його з дому. Але Хейген нетерпляче заперечив:
— Ні, він давно б схопив Майкла, якби йому потрібен був заручник. Але всім відомо, що Майкл не бере участі в «родинному ділі». Він у цій війні належить до цивільного населення, і якщо Солоццо захопить його, то від нього відступляться всі інші «родини» Нью-Йорка. Навіть Татталья будуть змушені допомагати в полюванні на нього. Ні, тут дуже проста річ. Завтра до нас прийде представник «родин» і заявить нам, що ми маємо укласти угоду з Турком. Ось на що він чекає. Це і є його козир.
Майкл зітхнув з полегкістю:
— От і добре: мені сьогодні треба поїхати в місто, — сказав він.
— Нащо? — підозріло спитав Сонні.
Майкл усміхнувся:
— Заїду в лікарню, відвідаю старого, побачуся з мамою і Конні. Є й інші справи. — Як і дон, Майкл ніколи не говорив про свої справжні наміри, от і тепер не захотів скачати, що поїде на побачення з Кей Адамс. Він не мав причин приховувати, просто така вже в нього була звичка.
З кухні почувся якийсь голосний гомін. Клеменца вийшов подивитися, що там трапилося. А за хвилину повернувся в кабінет, несучи в руках панцерний жилет Луки Бразі. В жилет була загорнута велика мертва рибина. Клеменца сухо пояснив:
— Турок почув про свого шпигуна Гатто.
— Тепер нам відома доля Луки Бразі, — так само сухо додав Тессіо.
Сонні запалив сигару й відсьорбнув віскі. Спантеличений Майкл запитай:
— А що означає ця дурна рибина?
Йому відповів консільйорі Хейген, ірландець:
— Риба означає, що Лука Бразі спочиває на океанському дні. Це стародавнє сицилійське послання.
Розділ 9
Увечері Майкл Корлеоне поїхав до міста пригнічений. Він відчував, що мимоволі втягується в «родинне діло». І йому не хотілося, щоб Сонні використовував його навіть для телефонних відповідей. Його тривожила участь у родинних нарадах, бо з цього випливало, що Майклові цілком довіряють: його втаємничували навіть у плани вбивства. Тепер, ідучи до Кей, він відчував вину і перед нею. Бо Майкл ніколи не говорив з нею цілком відверто про свою родину. Завжди розповідав трохи насмішкувато про якісь пригоди і про барвисті анекдотичні випадки, і в його зображенні люди «родини» були схожі не на себе, а на героїв пригодницьких кольорових фільмів. А тепер його батька тяжко поранили серед білого дня і старший брат готує низку вбивств, якщо називати речі своїми іменами. Але Майкл ніколи б не зміг викласти перед Кей усю правду. Він сказав їй, що замах на батька був швидше за все «випадковістю» і що всі неприємності вже позаду. Та вони, здається, лише починаються, хай йому біс. Сонні й Том досі ще не змогли вхопитися за цього Солоццо, все ще недооцінюють його, хоча Сонні не такий сліпий, щоб не бачити небезпеки. Майкл силкувався відгадати, який козир приховав Турок. Очевидно, що той був людина рішуча, хитра, розумна, з надзвичайною силою Волі. Від нього треба було чекати неабиякої несподіванки. Але і Сонні з Томом, і Клеменца з Тессіо сходилися на тому, що в них усе передбачено. Що ж, вони досвідченіші в цих справах, він у їхній війні «цивільний», кисло подумав Майкл. Якби його манили в сто разів почеснішими нагородами, ніж ті, що він заробив на другій світовій війні, і то б він не поліз у цю бійку.
А проте стало соромно цієї останньої думки, що видалась йому неповагою до батька. Його батька продірявили як решето, і все ж таки Майкл чомусь краще за інших зрозумів Тома, коли той сказав, що замах учинено з ділових міркувань, а не з особистих. У такий спосіб батько розплачувався за владу, яку збирав протягом усього життя, за повагу, якої домігся від усіх людей навколо себе.
Майклові хотілося бути поза всім цим і жити своїм власним життям. Але він не міг віддалитися від сім'ї, поки не вщухне криза. Він мусив допомагати, навіть у своїй ролі «цивільного». З раптовою ясністю він зрозумів, що йому неприємна роль привілейованого спостерігача — людини, якій вибачають неучасть у війні з ідейних міркувань. Ось чом слово «цивільний» весь час дратувало його.
Двоє хлопців Клеменци супроводили Майкла в місто й висадили його неподалік від готелю, наперед упевнившись, що за ними ніхто не їхав слідом.
В готелі Кей уже чекала на нього внизу. Вони повечеряли разом, трохи випили.
— Коли ти збираєшся відвідати батька? — спитала Кей.
Майкл глянув на годинник.
— Відвідувачів пропускають до восьмої тридцять. Думаю, краще пізніш, як усі вже підуть. Мене пустять. У нього окрема палата й особисті сестри, отже, я зможу посидіти якусь часинку біля нього. Думаю, що він іще не говорить і навіть не впізнає мене. Але треба виказати повагу.
— Мені так прикро за твого батька, — тихо промовила Кей, — він був такий приємний чоловік на весіллі. Я не вірю тому, що пишуть, про нього газети. Я певна, що там майже все брехня.
Майкл ввічливо зазначив:
— Я також не вірю.
Він сам дивувався зі своєї скритності з Кей. Він любив її, вірив їй, але ніколи не зміг би сказати їй хоч слово про батька або про «родину». Вона була для них стороння.
— А як ти? — спитала Кей. — Чи й ти збираєшся встрявати в цю гангстерську війну, яку з таким захватом смакують у газетах?
Майкл посміхнувся, розстебнув піджак і показав, широко розвівши поли:
— Дивись — ніяких пістолетів.
Кей засміялась.
Вечоріло; вони піднялися в свій номер. Кей змішала для обох коктейль і, попиваючи, сіла Майклові на коліна. Під одягом шкіра в неї була ніжна, мов шовкова. Коли його рука домандрувала до розгарячілого стегна, вони, не роздягаючись, упали на диван і кохалися, зливаючись в жагучому поцілунку. Потім лежали тихенько, відчуваючи жар тіла крізь одяг. Кей прошепотіла:
— Чи не це у солдатів зветься «на хіп-хоп»?
— Еге, — відповів Майкл.
— А непогано, — тоном судді, що оголошує вирок, сказала Кей.
Обоє задрімали. Прокинувшись, Майкл підвівся й стурбовано глянув на годинник.
— Прокляття, вже скоро десята. Мені треба в лікарню.
Він пішов у ванну вмитися і зачесатися. Кей зайшла слідом за ним і обхопила руками за стан.
— Коли ми одружимося?
— Як тільки ти даси знати, — відповів Майкл. — Щойно вляжуться всі ці неприємності в сім'ї й тато одужає. Мені здається, що тобі треба спершу пояснити все твоїм рідним.
Вы читаете Хрещений Батько
