— Тільки-но отримав запрошення на весілля, я сказав собі: «Мій Хрещений вже не гнівається на мене». Після розлучення я дзвонив тобі п'ять разів, і щоразу Том відповідав, що тебе або немає вдома, або ти зайнятий. Я здогадувався, що ти сердишся.
Дон Корлеоне наповнив чарки з жовтої пляшки «стрега».
— Це вже забулося. Гаразд. Чим я можу тобі допомогти? Чи ти настільки знаменитий і багатий, що я не можу стати тобі в пригоді?
Джоні одним духом випив пекучу жовту рідину й про стяг чарку, щоб наповнити ще раз. Він намагався вдавати веселого.
— Ні, Хрещений, я не багатий, я вже кочуся вниз. Ти правду казав. Мені не треба було кидати жінку й дочок через цю шльондру. Я не ображаюся, що ти на мене розсердився.
— Я турбувався за тебе, ти мій хрещеник, тільки й того, — відповів Корлеоне, знизавши плечима.
Джоні ходив сюди й туди по кімнаті.
— Я втратив розум через оту сучку. Найбільша зірка Голлівуду. Виглядає як ангелятко. А знаєш, що вона робить після зйомок? Якщо гример добре попрацював над її лицем вона лягає з ним у ліжко. Якщо завдяки майстерності кінооператора вона виглядає ще вродливішою, вона закликає його в свою гримерну й віддається йому. Розпоряджається своїм тілом, неначе грішми на чайові. Чортова шльондра.
Дон Корлеоне коротко перебив його:
— А як твоя родина?
Джоні зітхнув.
— Я подбав про них. Після розлучення я віддав Джині й дітям більше, ніж визначили на суді. Провідую їх раз на тиждень. Сумую без них. Інколи мені здається, що я божеволію. — Він перехилив ще один келишок. — Тепер моя друга жінка потішається з мене. Вона не може зрозуміти моїх ревнощів і називає мене старомодним ідіотом. Вона глузує з мого співу. Перед від'їздом я добре налупцював її, але не по обличчю, бо вона саме знімається. Душив її штурхав, як дитину, по руках і ногах, а вона все сміється. — Він запалив сигарету. — Отже, Хрещений, тепер мені й жити не хочеться.
Дон Корлеоне сказав просто:
— Тут я нічого не можу вдіяти. — Він помовчав. — А що з твоїм голосом?
З лиця Джоні миттю зійшла його самовпевнена привабливість, вся самоіронія. Він сказав майже розпачливо:
— Хрещений, я не можу більше співати, щось зробилося з моїм горлом, і лікарі нічого не доберуть.
Хейген і Корлеоне глянули на нього здивовано — адже він завжди був не з тих, що розкисають. А Фонтане провадив далі.
— Ті два фільми, що я в них грав, дали мені купу грошей, я став великою зіркою. А тепер мене викидають. Шеф студії завжди люто ненавидів мене й ось тепер зганяє оскому.
Дон Корлеоне зупинився перед своїм хрещеником і запитав похмуро:
— Чому він не злюбив тебе?
— Таж знаєш, я колись співав оті пісеньки для ліберальних організацій. Тобі це діло не подобалося. Джекові Вольцу теж. Він називав мене комуністом, але йому не дуже вірили. А потім я перехопив дівчину, що на неї він накидав оком. Я пробув з нею лише одну ніч, але вона вклепалася в мене. Що я міг удіяти? А тепер ще й моя хвойда — друга жінка — виганяє мене. А Джині й діти не приймуть мене назад, риба що приповзу на чотирьох, як пес. І співати я не можу! Хрещений, що мені в біса робити?
Лице дона Корлеоне скрижаніло, в ньому не було ані знану співчуття. Він промовив презирливо:
— Почни з того, що поводься як чоловік. — Лють перекривила йому лице, він закричав: — Як чоловік! — А потім нахилився через стіл, схопив Джоні Фонтане за чуба її струсонув його з виразом якоїсь гнівної любові.
— Ради господа святого, невже таке можливо, щоб ти провів стільки часу біля мене і виявився отакою макухою? Голлівудський шмаркач, рюмсає і хоче, щоб його пожаліли! Скиглиш, як дівчисько: «Що мені робити? Ой лишенько, Що ж мені робити?»
Він так несподівано і вдало передражнив Фонтане, що Хейген і Джоні дружно зареготали. Дон Корлеоне був задоволений. Якусь мить він розмірковував: а як би реагували його сини на таку різку нотацію? Сантіно надувся б, потім кілька тижнів огризався. Фредо був би пригнічений. А Майкл холодно осміхнувся б і пішов з дому на кілька місяців. Але Джоні — ну що за хороший хлопчина цей Джоні сміється, збирається на силі, уже вгадуючи справжні наміри Хрещеного,Батька. Ось за це дон і любив його палко. Корлеоне вів далі:
— Ти відбив дівчину в свого боса, людини, сильнішої за тебе, а тепер нарікаєш, що він не хоче тобі допомогти. Що за дурниця! Ти кинув сім'ю, залишив дітей без батька, злигався з повією і тепер скімлиш, що вони не приймають тебе назад з розгорненими обіймами. Ту свою хвойду ти не можеш ударити в обличчя, бо вона, бач, знімається, а потім дивуєшся, що вона глузує з тебе. Ти жив як дурень, така тобі й шана.
Дон Корлеоне передихнув і запитав спокійним голосом:
— Чи послухаєш ти хоч тепер моєї ради?
Фонтане розгублено знизав плечима.
— Я не можу зійтися знову з Джині, бо ніколи не стану таким, як вона хоче. Я хочу грати, пити, гуляти з товариством. Гарні дівчата чіпляються до мене, і я ніколи не зможу опиратися їм. А потім, коли я повертався знову до Джині, то почував себе як останній волоцюга, спійманий на гарячому в гречці. Їй-богу, я не можу розпочинати знову всю цю комедію.
Дон Корлеоне дуже рідко виявляв роздратування;.
— А я тобі й не кажу сходитися. Роби, що хочеш. Добре, що ти хочеш бути батьком своїх дітей. Той, хто забуває своїх дітей, ніколи не стане справжнім чоловіком. Але в такому разі ти мусиш поводитися так, щоб мати не наструнчувала їх проти тебе. Хто сказав, що тобі не вільно бачитися з ними щодня? Хто каже, що ти не можеш жити в одному будинку з ними? І жити саме так, як тобі подобається?
Джоні Фонтане засміявся.
— Хрещений, не всі схожі на давніх італійських жінок. Джині просто цього не стерпить
Тепер вже глузував дон:
— Бо ти повів себе, як шмаркач. Ти дав їй більше, ніж суд постановив, ти не заїхав тій другій по пиці, бо вона, бач, - знімається. Ти дозволив жінкам командувати тобою, а вони нічого не тямлять у цьому світі, хоча, звичайно, будуть святими в раю, а ми, чоловіки, горітимемо в пеклі. Адже я стежив за тобою весь цей час. — Донів голос споважнів. — Ти був добрим хрещеним сином, виявляв до мене належну і повагу. Але як ти ставився до інших давніх друзів? Один рік ти водишся з одним, другий — з другим. Отому італійському хлопчині, такому симпатичному в кінофільмах, не пощастило, а ти ніколи не провідав його, бо став занадто великою знаменитістю. А що ти скажеш про свого давнього доброго товариша, з яким ходив разом до школи, з яким і колись разом співав? Про Ніно? Від розчарування він почав пиячити, хоча ніколи не жалівся. У нього важка робота — він шофер, возить камінь, а в неділю співає за кілька доларів. Він ніколи жодного слова не сказав проти тебе. Допоможеш йому? Чом би ні? Він добре співає.
Джоні Фонтане терпляче пояснив:
— Хрещений, він не має досить хисту. Співає він непогано, але це ще не талант.
Дон Корлеоне примружив очі й запитав:
— А ти, хрещенику, ти тепер... теж не маєш досить хисту. То що, підшукати тобі роботу шофером на самоскиді разом з Ніно? — Не дочекавшись відповіді від Джоні, дон заговорив знову: — Дружба — це все. Дружба вища за талант. Вища за уряд. Вона майже дорівнює сім'ї. Ніколи не забувай про це. Коли б ти мав полк добрих друзів, тобі не треба було б звертатися до мене. А тепер скажи мені, чому ти не можеш співати? Ти ж добре співав в саду. Не гірше за Ніно.
Хейген і Джоні засміялися на цю тонку донову шпильку. Настала черга Джоні давати пояснення поблажливо її терпеливо:
— Мій голос ослаб. Проспіваю пісню-дві і потім не можу співати кілька годин або й днів. І вправами відновити його не щастить. Мій голос пропадає — це якась хвороба.
— Значить, так: у тебе клопіт з жінками. Пропадає голос. А тепер скажи, яка там у тебе морока з тим голлівудським пеццонованте1, що не дає тобі роботи, — дон перейшов до діла.
Він більший за тутешніх пеццонованте, — сказав Джоні. — Він власник студії, а до того ж — радник президента з питань воєнної пропаганди в кіно. Всього місяць тому він закупив право на екранізацію найкращого роману минулого року. Бестселера. Головний герой — викапаний я. Мені навіть не потрібно
Вы читаете Хрещений Батько
