чергу дала
йому стусана, вдарила по голові плакатом та ще й на довершення всього плюнула
йому на рукав піджака.
Діставши такого відкоша, Мига затрясся від обурення.
— Геть звідсіля! — загорлав він, шаленіючи. — Заберіть її, або я за себе не
відповідаю! Геть усі звідси! Припиніть телевізійну передачу зараз же! Ви повинні
підписати з нами контракт і заплатити гроші. Ми не зобов’язані показувати вам
космонавта безплатно!
Але ніхто не хотів виходити, й Мига накинувся на хазяїна готелю.
— Пане Хапсе, це неподобство! Хто дозволив напустити сюди всю цю публіку? Ми
зараз же виїдемо з вашого готелю!
— Панове, прошу звільнити приміщення! — закричав, злякавшись, Хапс. — Панове,
прошу вас усіх геть звідси! Через вас я можу втратити постояльців. Аудієнція
закінчена!
Побачивши, що ніхто його не слухає, Хапс кивнув поліцейським, що стояли біля
дверей, і ті почали орудувати своїми кийками.
Телеглядачі, що стежили за цим побоїщем, бачили, як нещасні кореспонденти й
кореспондентки вискакували з кімнати, старанно уникаючи ударів електричних
кийків. Працівники телестудії тим часом витягували за двері свої трансформатори,
реостати, прожектори та іншу апаратуру. Останнім з кімнати виїхав телеоператор,
сидячи верхи на своїй телекамері.
На цьому телевізійна передача закінчилася.
_Розділ_тринадцятий_
ВИНИКНЕННЯ ТОВАРИСТВА ГІГАНТСЬКИХ РОСЛИН
Наступного ранку в усіх газетах з'явилося повідомлення про те, що в місячне
місто Давилон прибув космічний мандрівник. Тут були знімки, на яких Незнайко був
сфотографований тоді, коли він вилазив з автомашини, і тоді, коли вже виліз, і
тоді, коли появився в готелі.
Найбільший інтерес викликала фотографія, де Незнайко був знятий з рекламним
плакатом, що закликав місячних жителів купувати пряники кондитерської фабрики
«Зоря». Того дня в кондитерських магазинах продали стільки пряників, скільки
раніше не продавали за цілий місяць. Магазини збували покупцям весь залежалий
товар, бо ніхто не хотів нічого їсти, крім цих пряників, а хазяїн кондитерської
фабрики збільшив випуск пряників у кілька разів і заробив великі гроші.
У газетах була вміщена також фотографія лікаря Шприца, знятого якраз у той час,
коли він оглядав Незнайка. Під знімком надрукували не тільки ім'я лікаря Шприца,
а й його адресу. Тому всі хворі, які мали ще досить сил, аби пересуватися самим,
кинулися до нього, а ті, що не могли вийти з дому, почали дзвонити йому по
телефону. Кожному хотілось лікуватися тільки у лікаря Шприца. Біля його будинку
вишикувалась черга завдовжки на всю Холерну вулицю. Лікар Шприц нікому не
відмовляв у медичній допомозі, але одразу ж збільшив плату за лікування. Гроші
рікою потекли до нього.
Такі вже звичаї у місячних жителів! Місячний коротулька нізащо не їстиме
цукерок, пряників, хліба, ковбаси чи морозива тієї фабрики, яка не друкує об'яв
у газетах, і не піде лікуватися до лікаря, що не придумав якоїсь карколомної
реклами для залучення хворих. Звичайно місячний коротулька купує лише ті речі,
про які читав у газеті, коли ж він побачить десь на стіні ловко написане
рекламне оголошення, то може купити навіть ту річ, яка йому зовсім непотрібна.
У ці дні місто Давилон гуло, ніби розтривожений вулик. Кожний житель,
прокидаючись ранком, зараз же хапав газету, щоб скоріше узнати якісь новини про
Незнайка. Багато коротульок бігали до готелю «Ізумруд» і товпилися там цілими
днями, сподіваючись хоч краєчком ока побачити коротульку, що прибув з глибин
космосу. Приїжджі з інших міст не хотіли поселятися ніде, крім готелю «Ізумруд»,
бо там вони могли запросто зустрітися з космонавтом і подивитись на нього
зблизька. Прибутки пана Хапса одразу подвоїлись, тому що він умить підвищив
плату за номери, а приїжджих було багато.
Мига і Жуліо добре скористалися з цього становища: вони настрахали пана Хапса,
що переїдуть з Незнайком в інший готель, після чого пан Хапс дозволив їм жити в
готелі зовсім безплатно.
Багато місячних коротульок сиділи з ранку до ночі біля своїх телевізорів і
дивились усі спектаклі та передачі, боячись пропустити передачу з Незнайком. На
їхній подив, такої передачі все не було. Це пояснювалося тим, що Мига й Жуліо не
погоджувались показувати Незнайка безплатно, а власник телевізійної студії хоч і
не відмовлявся від оплати, але пропонував таку сміховинно малу суму, що Мига
навіть розсердився. Він сказав, що власник студії, очевидно, має їх за якихось
недоумків, а вони цілком при своєму розумі й за таку нікчемну суму не погодилися
б показувати по телебаченню не те що прибульця з космосу, а навіть простого
пуделя.
Кінчилось тим, що розгнівані телеглядачі почали дзвонити власникові телестудії
по телефону, погрожували, що перестануть платити внески за користування
телевізорами. Ці погрози вплинули, і власник змушений був погодитись на ті
умови, які запропонував Мига.
Після успішно завершених переговорів відбулася телевізійна передача так званої
космічної конференції. Учасниками цієї конференції були представники газет і
журналів, а також численні вчені: математики, фізики, хіміки, астрономи,
місяцезнавці. Всі вони зібрались у великому залі, що належав телевізійній
студії. На підвищенні стояв стіл, за яким сиділи Незнайко, Мига, Козлик і Жуліо.
Конференція почалася з того, що Незнайко розповів присутнім усе, що знав про
ракету, на якій здійснено переліт, про її будову й керування, а тоді вчені й
журналісти давали йому запитання.
Журналісти цікавились головне тим, що їв Незнайко, перебуваючи в ракеті, і що
пив, які бачив сни і чи сподобались йому жителі Давилона. Запитання вчених мали
трохи інший характер і стосувалися переважно того, що бачив Незнайко під час
своєї космічної мандрівки, що спостерігав на поверхні Місяця і який вигляд має
планета Велика Земля.
Відомо, що місячні астрономи називають нашу планету Великою Землею, на відміну
від своєї власної планети, яка зветься у них просто Землею. Місячних астрономів
дуже цікавило, чи є навколо Великої Землі тверда оболонка, і вони були вкрай
здивовані, коли Незнайко сказав, що навколо нашої Землі ніякої твердої оболонки
нема і що земні жителі живуть, так би мовити, під відкритим космосом.
Космічна конференція закінчилась досить пізно, а другого дня була організована
передача розмови Незнайка з двома вченими, з яких один був астрономом — його
звали Альфа, а другий — місяцезнавцем, його звали Мемега. Альфа й Мемега
докладно розпитали Незнайка, який вигляд має нічне небо, коли на нього дивитися
з Землі, які на ньому видно окремі зірки й сузір'я, а також планети, який вигляд
має Сонце й самий Місяць.
Вислухавши відповіді Незнайка, Альфа й Мемега звернулися до телеглядачів і
зробили офіційну заяву про те, що відомості, подані Незнайком, можуть зробити
велику послугу місячній астрономії і взагалі науці.
Незнайко в свою чергу запитав Альфу й Мемегу, звідки місячні вчені знають про
існування Великої Землі та інших планет, а також Сонця і зірок, якщо вони ніколи
їх не бачили.
Альфа відповів, що хоча ні Сонця, ні Великої Землі їм не видно, але про них
можна здогадатися, спостерігаючи різні явища. Припливи і відпливи у морях, які є
на Землі, незаперечно свідчать про існування якихось масивних тіл, що
перебувають на певній відстані від поверхні Місяця. Маси морської води притягає
і Сонце, і Велика Земля, за ступенем притягання можна обчислити розміри цих тіл
і навіть відстані до них. Крім того, є надчутливі прилади, котрі виявляють
притягання таких віддалених планет, як Меркурій, Венера, Марс чи хоча б Сатурн,
а це дає змогу досить точно визначити місцезнаходження їх на небосхилі. І це ще
не все, звичайно. У астрономів є радіотелескопи, гравітоноскопи й
нейтриновізори, для яких зовнішня місячна оболонка не може бути перешкодою. За
їх допомогою дістають сигнали, що йдуть не тільки від Сонця чи планет, а навіть
від далеких зірок, і це дало можливість місячним астрономам створити досить
докладну карту зоряного неба.
Незнайка зацікавило також питання, чому на Місяці, або, точніше кажучи, на
Землі, буває зміна дня і ночі. Адже зовнішня оболонка Місяця закриває доступ
сонячному промінню, і якщо це справді так, то на Землі повинно бути завжди
темно. Місяцезнавець Мемега пояснив Незнайкові,
