цілковито змінилася
верхня чи то пак дальша частина кімнати? Спершу мені здалося, ніби там, де
раніше я й не бачив нічого, стоїть величезне дзеркало, а коли, трохи
оговтавшись, я з безмежним страхом підступився ближче, моє відображення - проте
бліде й поплямоване кров’ю - непевною кволою ходою немов пішло мені назустріч.
Але так тільки здавалося. То був мій суперник - Вілсон, - що здригався в
останніх корчах. Його маска й плащ валялися там, де він їх кинув, - на підлозі.
Й кожна ниточка його одягу, кожна риса його своєрідного обличчя були достоту
моїми власними!
То був Вілсон, але з його вуст уже не чулося й шепоту, і я подумав, що й сам
можу сказати за нього:
“Ти переміг, а я програв. Але віднині ти також мертвий - мертвий для світу, для
небес і для надії! У мені згасло твоє життя, й, придивившись до моєї смерті, -
адже я - це ти, - ти побачиш, як безжально ти вбив сам себе”.
© ГАБЛЕВИЧ М. Б., переклад з англійської, 1992.
