1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
6 Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...
7 Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.
9 І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
11 Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.
15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.
17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!
18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.
Вiд Матвiя 19
1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
2 А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?
4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?
5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,
6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
7 Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?
8 Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
10 Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
11 А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.
14 Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.
