3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?
21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
24 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і , не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Вiд Матвiя 23
1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
2 і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
3 Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
