6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...
Йов 16
1 А Йов відповів та й сказав:
2 Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...
10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...
12 Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...
14 Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...
15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
