5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8 Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
Йов 33
1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
9 Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
