29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
Приповiстi 17
1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18 Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23 Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27 Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Приповiстi 18
1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
4 Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
7 Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
8 Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
9 Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
10 Господнє Ім'я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
