9 І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
10 І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
11 Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...
12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...
16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...
17 І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...
18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...
20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...
21 Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
22 Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
23 Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...
24 Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
25 Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
26 Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...
Екклезiяст 3
1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
5 час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
6 час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
9 Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...
17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...
Екклезiяст 4
1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...
3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
6 краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...
7 І знову я бачив марноту під сонцем:
