8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
12 А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
13 Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,
14 бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.
16 Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...
17 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
Екклезiяст 5
1 Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
3 Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
4 Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
5 Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
6 Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
7 Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
8 І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
9 Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
10 Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
11 Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
13 і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
14 як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
15 І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
16 А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
18 Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
19 Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
Екклезiяст 6
1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...
6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...
10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
Екклезiяст 7
1 Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!
2 Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
3 Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!
4 Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.
5 Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,
