7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
11 Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
15 Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
18 Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
Екклезiяст 10
1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...
Екклезiяст 11
1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!
Екклезiяст 12
1 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
