10 І прочитав Барух з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Єемарії, Шафанового сина, на горішньому подвір'ї, при вході до нової брами Господнього дому, в вуха всього народу.
11 І почув Михей, син Єемарії, Шафанового сина, всі Господні слова з книги,
12 і зійшов до царського дому, до кімнати писаря, аж ось там сидять усі зверхники: писар Елішама, і Делая, син Шемаїн, і Елнатан, син Ахборів, і Єемарія, син Шафанів, і Седекія, син Хананії, і всі зверхники.
13 І розповів їм Михей всі ті слова, які він почув був, коли Барух читав із книги в вуха народу.
14 І всі зверхники послали до Баруха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушіїного, говорячи: Того звоя, що читав ти з нього в вуха народу, візьми його в свою руку та й прийди! І взяв Барух, син Нерійїн, звоя в свою руку та й прийшов до них.
15 А ті сказали до нього: Сідай же, і прочитай його в наші вуха! І прочитав Барух в їхні вуха.
16 І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахнулися один перед одним, та й сказали Барухові: Конче перекажімо цареві всі ці слова!
17 І запитали вони Баруха, говорячи: Розкажи нам, як ти писав усі ці слова з його уст?
18 І сказав їм Барух: Він проказував мені з своїх уст усі ці слова, а я писав у книзі чорнилом.
19 І сказали зверхники до Баруха: Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знаї, де ви!
20 І прийшли вони до царя на подвір'я, а звоя поклали в кімнаті писаря Елішами, і розповіли в вуха царя всі ті слова.
21 І послав цар Єгудія взяти звоя, і той узяв його з кімнати писаря Елішами. І Єгудій прочитав його в вуха царя та в вуха всіх зверхників, що стояли при царі.
22 А цар сидів у зимовому домі, дев'ятого місяця, і перед ним був розпалений коминок.
23 І сталося, коли Єгудій перечитував три чи чотири стовпці, то цар відрізував це писарським ножем та й кидав до огню, що в коминку, аж поки не згорів увесь звій на огні, що в коминку...
24 Та не злякалися й не роздерли своїх шат цар та всі його раби, що слухали всі ці слова.
25 І хоч Елнатан, і Делая, і Єемарія просили царя не палити того звою, та не послухався він їх.
26 І наказав цар Єрахмеїлові, синові царевому, і Сераї, синові Азріїловому, і Шелемії, синові Авдіїловому, взяти писаря Баруха й пророка Єремію, та Господь їх сховав.
27 І було Господнї слово до Єремії потому, як цар спалив був звоя та ті слова, що Барух написав з Єреміїних уст, говорячи:
28 Візьми собі знову іншого звоя, і напиши на ньому всі перші слова, що були на першому звої, якого спалив Єгояким, цар Юдин.
29 А про Єгоякима, царя Юдиного, скажеш: Так говорить Господь: Ти спалив цього звоя, говорячи: Нащо написав ти на ньому таке: Конче прийде цар вавилонський і знищить оцей Край, і вигубить в ньому людину й скотину.
30 Тому так говорить Господь про Єгоякима, Юдиного царя: Не буде від нього сидячого на Давидовому троні, а його труп буде кинений на спекоту вдень та на холод вночі...
31 І навіщу його та насіння його, і його рабів за їхні провини, і спроваджу на них та на мешканців Єрусалиму й на юдеянина все те зло, що Я говорив до них, та вони не послухали...
32 І Єремія взяв іншого звоя, і дав його писареві Барухові, синові Нерійїному, і той написав на ньому з Єреміїних уст усі слова тіїї книги, яку спалив був Єгояким, цар Юдин, в огні, і до них було додано ще багато подібних слів.
Єремiя 37
1 І зацарював цар Седекія, син Йосійїн, замість Конії, сина Єгоякимового, якого зробив царем Навуходоносор, цар вавилонський, в Юдиному краї.
2 Та не послухався ані він, ані його раби, ані народ Краю слів Господа, які Він говорив через пророка Єремію.
3 І послав цар Седекія Єгухала, сина Шелеміїного, і священика Цефанію, сина Маасеїного, до пророка Єремії, говорячи: Помолися за нас до Господа, Бога нашого!
4 А Єремія тоді ще вільно ходив серед народу, бо не дали його ще до в'язниці.
5 А фараонове військо вийшло з Єгипту. І почули вістку про них халдеї, що облягали Єрусалим, і відійшли від Єрусалиму.
6 І було слово Господнї до пророка Єремії, говорячи:
7 Так промовив Господь, Бог Ізраїлів: Так скажете до Юдиного царя, що послав вас до мене поспитати мене: Ось фараонове військо, що вийшло вам на поміч, вернеться до свого краю, до Єгипту.
8 А халдеї знову вернуться, і будуть воювати з цим містом, і здобудуть його, та й спалять його огнем.
9 Так говорить Господь: Не обманюйте своїх душ, говорячи: Халдеї конче підуть від нас, бо не підуть вони.
10 Бо якщо б ви побили все халдейське військо, що з вами воюї, а з них залишилися б тільки ранені, то встане кожен із намету свого, і спалять це місто огнем...
11 І сталося, коли халдейське військо відступило від Єрусалиму перед фараоновим військом,
12 то вийшов Єремія з Єрусалиму, щоб піти до Веніяминового краю, і щоб сховатися там серед народу.
13 Та коли він був біля Веніяминової брами, то був там начальник сторожі, а ім'я йому °рійя, син Шелемеї, сина Хананіїного. І схопив він пророка Єремію, говорячи: Ти переходиш до халдеїв!
14 А Єремія відказав: Неправда, я не переходжу до халдеїв! Та не послухав той його; і схопив °рійя Єремію, і попровадив його до зверхників.
15 І розгнівалися зверхники на Єремію, і побили його, та й віддали його до в'язниці в домі писаря Єгонатана, бо його зробили за в'язничний дім.
16 І зійшов Єремія до темничної ями та до підвалу, і сидів там Єремія багато днів...
17 І послав цар Седекія, і взяв його. І спитав його цар у своїм домі таїмно й сказав: Чи є слово від Господа? І Єремія відказав: Є. І далі сказав: Ти будеш відданий в руку вавилонського царя...
18 І сказав Єремія до царя Седекії: Що я згрішив тобі й рабам твоїм та цьому народові, що ви віддали мене до в'язниці?
19 І де ваші пророки, що вам пророкували, говорячи: Цар вавилонський не прийде на вас та на Край цей?
20 А тепер послухай, пане мій царю: хай упаде мої благання перед обличчя твої, і не вертай мене до дому писаря Єгонатана, щоб не помер я там!...
21 І наказав цар Седекія, й Єремію вмістили в подвір'ї в'язниці, і давали йому буханець хліба на день з вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті. І сидів Єремія в подвір'ї в'язниці.
Єремiя 38
1 І почув Шефатія, син Маттанів, і Єедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
2 Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, і він житиме!
3 Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, і він здобуде його!
