9. І спустошував Давид ту країну, і не залишав живими ні чоловіків, ані жінок, і забирав овець, і волів, і віслюків, і верблюдів, і одежу, і повертався, і приходив до Ахіша.
10. І сказав Ахіш Давидові: На кого нападали нині? Давид сказав: На південну країну Юдеї, і на південну країну єрахмеелянина, і на південну країну кенеянина.
11. І не залишав Давид живими ні чоловіка, ні жінки, і не приводив до Ґату, говорячи: Вони можуть виказати нас і сказати: Так учинив Давид; і такий чин діянь його упродовж перебування в країні филистимській.
12. І вірив Ахіш Давидові, Говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, нехай буде мені служником повік. [ ]
1 ЦАРІВ 28
1. Того часу филистимляни збирали військо своє для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш Давидові: Нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною на війну, ти і люди твої.
2. І сказав Давид Ахішові: Нині ти спізнаєш, що вчинить служник твій. І сказав Ахіш Давидові: За те я вчиню тебе охоронцем голови моєї на всі дні.
3. І вмер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни, і поховали його в Рамі, у місті його. А Саул повиганяв із країни ворожбитів та чаклунів.
4. І зібралися филистимляни, і пішли і отаборилися в Шунемі; зібрав і Саул народ увесь ізраїльський, і отаборилися в Ґілбоа.
5. І побачив Саул филистимський табір, і злякався, і вельми затремтіло серце його.
6. І звернувся Саул до Господа; але Господь не відповідав йому ні уві сні, ні через Урім, ані через пророків.
7. Тоді сказав Саул служникам своїм: Знайдіть мені жінку-ворожку, і я піду до неї і запитаю її. І відповідали йому служники його: Тут, в Ен-Дорі, є жінка-ворожка.
8. І скинув із себе Саул одежу і одягнув іншу, і пішов сам і два чоловіки з ним, і прийшли вони до тієї жінки вночі. І сказав їй [Саул] : Прошу тебе, поворожи мені, і відкрий мені, про кого я тобі скажу.
9. Але жінка відповідала йому: Ти знаєш, що учинив Саул, як повиганяв він із країни ворожбитів та віщунів; то нащо ти важиш на душу мою, на погибель мені?
10. І присягнувся їй Саул Господом, говорячи: Живий Господь! Не буде тобі лиха за цю справу.
11. Тоді жінка запитала: Кого ж викликати тобі? І відповідав він: Самуїла виклич мені.
12. І побачила жінка Самуїла, і голосно зойкнула; і звернулася до Саула, кажучи: Нащо ти обдурив мене? Адже ти – Саул!
13. І сказав їй цар: Не бійся; що ти бачиш? І відповідала жінка: Бачу, наче бога, що виходить із землі.
14. Який він на вигляд? – Запитав у неї [Саул]. Вона сказала: Виходить з-під землі муж літній, зодягнутий в довгу одежу. Тоді впізнав Саул, що це Самуїл, і впав лицем до землі і поклонився.
15. І сказав Самуїл Саулові: Для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповідав Саул: Важко мені дуже; филистимляни воюють супроти мене, а Бог відступив од мене і вже не відповідає мені через пророків, і уві сні; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що маю робити.
16. І сказав Самуїл: Для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив од тебе і зробився ворогом твоїм?
17. Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давидові.
18. Оскільки ти не послухав голосу Господнього і не виконав лютости гніву його на Амалика, то Господь і вчинить це над тобою сьогодні.
19. І віддасть Господь Ізраїля, разом із тобою, в руки филистимлян; завтра ти і сини твої [будете] зі мною; і табір ізраїльський віддасть Господь в руки филистимлян.
20. Тоді Саул раптом упав тілом своїм на землю, бо вельми злякався слів Самуїлових; причому, і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба увесь той день і всю ніч.
21. І підійшла жінка ота до Саула, і побачила, що він вельми злякався, і сказала: Бачиш, служниця твоя підкорилася голосові твоєму, і наразила життя своє на небезпеку, і виконала наказ, що ти мені говорив.
22. Тепер прошу, послухай ти також голосу служниці твоєї; я запропоную тобі шматок хліба, з'їж, і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.
23. Але він відмовився і сказав: Не буду їсти. І почали умовляти його служники його, а також ота жінка; і він підкорився голосові їхньому, і підвівся із землі, і сів на ліжко.
24. А в жінки тієї було у домі вгодоване теля, і вона поспішила заколоти його, і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноків.
25. І запропонувала Саулові і служникам його, і вони їли, і підвелися, і пішли тієї ж ночі.
1 ЦАРІВ 29
1. І зібрали филистимляни все військо своє у Афекові; а ізраїльтяни отаборилися біля джерела, що в Ізреелі.
2. Князі филистимські йшли сотнями й тисячами; а Давид і люди його йшли позаду з Ахішем.
3. І говорили князі филистимські: Що це за євреї? Ахіш відповідав князям филистимським: Хіба ви не знаєте, що це Давид, служник Саулів, царя Ізраїльського? Він при мені вже більше року, і я не знайшов у ньому анічого потайного, від часу його приходу аж донині.
4. І розгнівалися на нього князі филистимські; і сказали йому князі филистимські: Відпусти цього чоловіка, нехай він сидить на своєму місці, котре ти йому призначив, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може сягнути прихильности свого володаря, як не головами цих мужів?
5. Чи не той це Давид, котрому співали в хороводах, говорячи: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
6. І прикликав Ахіш Давида, і сказав йому: Живий Господь! Ти чесний, і очам моїм приємно було б, аби ти виходив і входив зі мною у військо; Бо я не примітив у тобі поганого від часу приходу твого до мене донині: Але в очах князів ти не добрий.
7. Отож, повернися тепер, і йди з миром, і не дратуй князів филистимських.
8. Але Давид сказав Ахішові: Що я вчинив, і що ти знайшов у служникові твоєму від того часу, як я перед тобою, і донині, чому б мені не йти і не воювати з ворогами володаря мого, царя?
9. І відповідав Ахіш Давидові: Будь певен, що в моїх очах ти гарний, мов Ангел Божий; але князі филистимські сказали: Нехай він не йде з нами на війну.
10. Отож, підведися вранці, ти і служники володаря твого, котрі прийшли з тобою; і підведіться вранці, і, коли розвидниться, відходьте.
11. І підвівся Давид, сам і люди його, щоби йти вранці і повернутися на землю филистимську. А филистимляни пішли [війною] на Ізреель.
1 ЦАРІВ 30
1. Третього дня після того, як Давид і його люди пішли на Ціклаґ, амаликитяни напали з півдня на Ціклаґ і спалили його вогнем.
2. А жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не забили, але забрали в неволю, та й пішли своєю дорогою.
3. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.
4. І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.
Вы читаете Біблія
