Біблія

32. І сказав Давид до Авігаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий послав тебе нині назустріч мені!
33. І благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти о цій порі не допустила мене йти на пролиття крови і помститися за себе.
34. Але – живий Господь, Бог Ізраїля, Котрий утримав мене від заподіяння тобі лиха, – якби ти не поквапилася і не вийшла назустріч мені, то до світла вранішнього я не лишив би Навалові нічогісінько навіть з того, що мочиться до стіни.
35. І прийняв Давид із рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: Іди з миром у дім твій; ось, я дослухався голосу твого і пошанував тебе.
36. І прийшла Авігаїл до Навала, аж ось, у нього бенкет у домі його, мов бенкет царський, і серце Навалове було звеселене; він був уже дуже п'яний, і не сказала йому жодного слова, ні великого, ані малого, до ранку.
37. А вранці, коли Навал витверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в нього серце його і зробився він, мов камінь.
38. Днів за десять уразив Господь Навала, і він помер.
39. І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що віддав за сором, завданий мені Навалом, і уберіг служника Свого від зла: Господь обернув злобу Навалову на його ж таки голову. І послав Давид сказати Авігаїл, що він бере її собі за дружину.
40. І прийшли служники Давидові до Авігаїл на Кармел, і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
41. Вона підвелася, і вклонилася обличчям до землі, і сказала: Ось, служниця твоя [готова] служити, щоб мити ноги служників володаря мого.
42. І зібралася Авігаїл квапливо, і сіла на осла, і п'ятеро служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давидовими, і стала його дружиною.
43. І Ахіноам узяв Давид із Ізреелу, і обидві вони були його дружинами.
44. А Саул віддав доньку свою Мелхолу, Давидову дружину, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.
1 ЦАРІВ 26
1. Прийшли зіфеяни до Саула в Гів'ю, говорячи: Ось, Давид переховується у нас на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону!
2. І підвівся Саул, і спустився в пустелю Зіф, і з ним три тисячі мужів, вибраних з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.
3. І отаборився Саул на пагорбі Хахіли, що праворуч від Єшімону, при дорозі; А Давид був у пустелі і бачив, що Саул вийшов за ним до пустелі.
4. І послав Давид вивідувачів, і переконався, що Саул справді-таки прийшов.
5. А Давид підвівся і наблизився до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де спав Саул та Авнер, син Нерів, старший його війська. Саул спав у шатрі, а народ таборував навколо нього.
6. І обернувся Давид, і сказав до хеттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авішай: Я піду з тобою.
7. І прийшов Давид з Авішаєм до [Саулового] народу вночі, аж ось, Саул лежить, спить у шатрі, і спис його застромлений в землю у приголів'ї його, а Авнер та народ лежать довкола нього.
8. Авішай сказав Давидові: Віддав Бог нині ворога твого в руки твої; Отож, дозволь, я прохромлю його списом аж до землі єдиним ударом, і не повторю [удару].
9. Але Давид сказав Авішаєві: Не вбивай його; бо хто, піднявши руку свою на помазанця Господнього, залишився без покари?
10. І сказав Давид: Живий Господь! Нехай уразить його Господь; або надійде день його, і він помре, або ж піде на війну і загине; а мене нехай не допустить Господь піднести руку мою на помазанця Господнього.
11. А візьми списа, котрий у приголів'ї його, і посудину з водою, і підемо до себе.
12. І взяв Давид списа і посудину з водою у приголів'ї Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але всі спали; тому що сон від Господа запопав їх.
13. І перейшов Давид на другий бік, і став на верховині гори на значній віддалі між ними.
14. І звернувся Давид до народу і Авнера, Нерового сина, говорячи: Відповідай, Авнере! І відповідав Авнер, і сказав: Хто ти, що кричиш і [непокоїш] царя?
15. І сказав Давид Авнерові: Чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнуєш ти володаря свого, царя? Бо приходив один з народу, аби погубити царя, володаря твого.
16. Не добре ти це вчиняєш, живий Господь! Ви – сини смерти, бо не пильнували ви володаря свого, помазанця Господнього! Подивися, де спис і посудина з водою, що [була] у приголів'ї його?
17. І впізнав Саул голос Давидів, і сказав: Чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: Мій голос, володарю мій, царю.
18. І сказав [іще] : За що володар мій переслідує служника свого? Що я вчинив? Яке зло в руці моїй?
19. І нехай нині, я благаю, вислухає володар мій, цар, слово служника свого; Якщо Господь підбурить тебе супроти мене, то нехай Він прийме це приношення; а якщо це будуть сини людські, то прокляті вони перед Господом; тому що вони прогнали мене нині, щоб не належати мені до Господнього спадку, говорячи: Ходи, служи чужим богам.
20. Нехай же не проллється кров моя на землю перед Господом; тому що цар Ізраїля вийшов шукати одну блоху, як ото бігають за куріпками в горах.
21. І сказав Саул: Згрішив я, повернися, сину мій Давиде; бо я вже не вчиню тобі лиха, тому що життя моє було дороге в очах твоїх; Нерозумно вчиняв я, і дуже багато грішив.
22. І відповідав Давид, і сказав: Ось, спис царя; Нехай один із юнаків прийде і візьме його.
23. І нехай відплатить Господь кожному за його правду і за справедливість його, отак, як Господь віддав тебе в руки [мої], але я не захотів піднести руки моєї на помазанця Господнього.
24. Отож, як дороге було життя твоє нині в очах моїх, так поціновується моє життя в очах Господа, нехай же визволить мене від усякого лиха!
25. І сказав Саул Давидові: Благословенний ти, сину мій Давиде: і діло велике звершиш, і подолати подолаєш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся на своє місце.
1 ЦАРІВ 27
1. І сказав Давид у серці своєму: Коли-небудь потраплю я в руки Саулові, тому немає для мене нічого кращого, як утікати на землю филистимську; і відчепиться од мене Саул, [і не буде вже] шукати мене повсюди у володіннях Ізраїльських, і я врятуюся від руки його.
2. І підвівся Давид, і рушив сам, і шість сотень мужів, що були з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.
3. І жив Давид в Ахіша у Ґаті, сам і люди його, кожний з родиною своєю; Давид і обидві дружини його – Ахіноан – ізреелітка, і Авігаїл, [колишня] дружина Навалова, кармелітка.
4. І доповіли Саулові, що Давид утік до Ґату; і він уже не шукав його.
5. І сказав Давид Ахішові: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, то нехай дадуть місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там; для чого служникові твоєму жити в царському місті, разом із тобою?
6. Тоді дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, а тому Ціклаґ і залишився за царями Юдиними донині.
7. А число днів, що Давид прожив на филистимській землі, було рік і чотири місяці.
8. І виходив Давид з людьми своїми, і нападав на ґешуреянина, і на ґірзеянина, і на амалика, котрі здавна населяли цю країну до Шуру, аж до єгипетської землі.