Біблія

15. Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаг прислуговувала цареві.
16. І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?
17. Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.
18. А тепер, ось, Адонія [зацарював], а ти, володарю мій, царю, не відаєш [про те!]
19. І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.
20. Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх Ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.
21. Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
22. Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.
23. І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.
24. І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?
25. Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!
26. А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.
27. Чи не сталося це з [волі] володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?
28. І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.
29. І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.
30. Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.
31. І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!
32. І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.
33. І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.
34. І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!
35. Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; Він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.
36. І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!
37. Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!
38. І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.
39. І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!
40. І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.
41. І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?
42. І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.
43. І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.
44. І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.
45. І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.
46. Соломон уже сів на царському троні.
47. І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім'я Соломона більше, аніж твоє ім'я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.
48. І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!
49. [Тоді] злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.
50. А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.
51. І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.
52. І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.
53. І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.
3 Царів 2
1. Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:
2. Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.
3. І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.
4. Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.
5. А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров'ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.
6. Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.