Біблія

7. Коли побачив Господь, що вони упокорилися, тоді було слово Господнє до Шемая, і сказано: Вони упокорилися; не винищу їх і невдовзі визволю їх, і не рине гнів Мій на Єрусалим рукою Шішака;
8. Проте вони будуть служниками йому, щоб відали, що означає служити Мені і слугувати царствам земним.
9. І прийшов Шішак, цар єгипетський, до Єрусалиму, і захопив скарби дому Господнього і скарби дому царського; все забрав він, узяв і щити золоті, котрі виготовив Соломон;
10. І виготовив цар Рехав'ам замість них щити мідні і віддав їх в руки старшинам сторожі, яка охороняла вхід до царського дому.
11. Коли виходив цар у дім Господній, приходила сторожа і несла їх, і потім знову відносила їх до палати сторожі.
12. І коли він упокорився, тоді відвернувся од нього гнів Господній, і не вигубив його до решти; причому, у самій Юдеї лишилися добрі справи.
13. І зміцнів цар Рехав'ам у Єрусалимі, і царював. Сорок і один рік мав Рехав'ам, коли зацарював, і сімнадцять літ царював у Єрусалимі, в місті, котре із усіх колін Ізраїлевих вибрав Господь, щоб там жило ймення Його. А ім'я матері Його Наама, аммонійка.
14. І вчиняв він лихе, тому що не навернув серця свого до того, щоб шукати Господа.
15. Діяння Рехав'амові, перші і останні, описані в хроніці пророка Шемаї та ясновидця Іддо в "Родовідних книгах". І точилися війни у Рехав'ама з Єровоамом упродовж усіх днів.
16. І спочив Рехав'ам із своїми батьками, і похований в місті Давидовому. І зацарював Авійя, син його, замість нього.
2 Літопису 13
1. Вісімнадцятого року царювання Єровоама зацарював Авійя над Юдою.
2. Три роки він царював в Єрусалимі; ймення матері його – Мааха, донька Уріїла з Ґів'ї. І була війна між Авійєю та між Єровоамом.
3. І вивів Авійя на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч мужів відібраних; а Єровоам виступив супроти нього на війну з вісьмома сотнями тисяч вояків, [також] відібраних і хоробрих.
4. І став Авійя на вершечку гори Цемараїм, що в Єфремових горах, і сказав: Послухайте мене, Єровоаме, і всі Ізраїльтяни!
5. Чи не знаєте ви, що Господь, Бог Ізраїлів, дав царство Давидові над Ізраїлем наповік, йому і синам його за соляним заповітом?
6. Але повстав Єровоам, син Неватів, служник Соломона, сина Давидового, і збунтувався супроти володаря свого.
7. І зібралися довкола нього люди нерозважливі, нікчемні, люди розбещені, і стали міцніші від Рехав'ама, сина Соломонового; А Рехав'ам був молодий і легкий серцем, і не встояв супроти них.
8. І нині ви сподіваєтеся устояти супроти царства Господнього в руці синів Давидових, [тому що] вас величезна кількість, і у вас золоті телята, яких Єровоам учинив для вас богами.
9. Чи не ви прогнали священиків Господніх, синів Ааронових, і левитів, і настановили в себе священиків, як у народів [інших] країв? Кожний, хто приходить для освяти своєї, з телям і з сімома баранами, учиняється [у вас] священиком лжебогів.
10. А в нас – Господь, Бог наш, ми не залишали його, і Господові служать священики, сини Ааронові, і левити при [своїм] ділі;
11. І спалюють вони Господові усеспалення щоранку і щовечора, і духмяне кадіння, і кладуть рядами хліби на столі чистому, і [запалюють] золотого світильника і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємося настанов Господа, Бога нашого, а ви залишили його.
12. І ось у нас на чолі Бог, і священики його, і сурми грімкі, щоб гриміти супроти вас, сини Ізраїлеві! Не воюйте з Господом, Богом батьків ваших, бо не сягнете успіху.
13. А тим часом, Єровоам послав загін у засідку позаду в них, так що [сам він] був попереду юдеїв, а засідка позаду в них.
14. І озирнулися юдеї, аж ось бій у них спереду і позаду! І заволали вони до Господа, а священики засурмили в сурми.
15. І закричали юдеї, і коли заволали юдеї, Бог уразив Єровоама і всіх Ізраїльтян перед Авійєю та Юдою.
16. І почали втікати сини Ізраїля від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.
17. І завдали їм Авійя і народ його, великої поразки; і впало забитими в Ізраїля п'ятсот тисяч мужів відібраних.
18. І упокорилися тоді сини Ізраїля, і були міцні сини Юди, тому що покладалися на Господа, Бога батьків своїх.
19. І переслідував Авійя Єровоама, і захопив у нього міста: Бет-Ел та залежні від нього міста, і Єшану та залежні від неї міста, і Ефрон, та залежні від нього міста.
20. І не повернув уже собі булої могутности Єровоам за днів Авійї. І вразив його Господь, і він помер,
21. Тоді, як Авійя зміцнів, і взяв собі чотирнадцять дружин, і породив двадцять двоє синів і шістнадцять доньок.
22. Інші діяння Авійї, і його вчинки, і слова описані в хроніці пророка Іддо.
2 Літопису 14
1. І спочив Авійя з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І зацарював Аса, син його, замість нього. За днів його панував мир у країні цілих десять літ.
2. І чинив Аса добре і бажане в очах Господа, Бога свого.
3. І відкинув він жертовники [богів] чужих і узвишшя, і розбив статуї і вирубав [посвячені] дерева;
4. І наказав Юді звернутися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді.
5. І відмінив він у всіх містах Юдиних підвищення і статуї сонця. І панував мир при ньому в царстві.
6. І збудував він укріплені міста в Юді, бо мир панував у країні, і не було в нього війни за тих років, тому що Господь дав спокій йому.
7. І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, і обмуруймо їх мурами з баштами, з брамами і засувами; край ще наш, бо ми звернулися до Господа, Бога нашого; ми звернулися до Нього, і Він дав нам спокій у довкіллі. І почали будувати, і мали успіх.
8. І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом із [коліна] Юдиного триста тисяч, і з [коліна] Веніяминового – озброєних щитом і луком – двісті вісімдесят тисяч, мужів хоробрих.
9. І вийшов на них ефіоп Зерах з військом на тисячу тисяч і з трьома сотнями колісниць, і дійшов до Цефат при Мареші.
10. І виступив Аса супроти нього: і вишикувалися для битви на долині Цефат при Мареші.
11. І закричав Аса до Господа, Бога свого, і сказав: Господе, чи не в Твоїй силі допомогти потужному чи безсилому? То допоможи нам, Господе, Боже наш; бо ми на тебе покладаємося, і в ймення Твоє вийшли ми супроти цієї безлічі. Господе! Ти Бог наш, нехай же не здолає Тебе чоловік.
12. І вразив Господь кушитів перед Асою і перед Юдою; і кинулися втікати кушити.
13. І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герару, і загинули кушити, аж так, що в них [не залишилося] жодного живого; бо вони уражені були перед Господом і перед вояками Його. І зібрали здобичі дуже багато.