Біблія

4. І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.
5. І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.
6. І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.
7. Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.
8. І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.
9. Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.
10. Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.
11. І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.
12. Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.
13. І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.
14. І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.
15. І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.
16. Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?
17. Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?
18. Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.
19. А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.
20. А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.
21. І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці
22. І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.
23. Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
24. Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.
25. Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця.
26. Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.
27. Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.
28. І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.
29. Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.
30. Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.
Буття 39
Йосип у Потіфара; спроба спокушення, і в'язниця
1. А Йосипа одвели до Єгипту; і купив його з рук ізмаїлтян, які прийшли туди, єгиптянин Потіфар, двірський вельможа фараонів, старший варти.
2. І був Господь з Йосипом: він мав успіхи у справах, і жив у домі володаря свого, єгиптянина.
3. І побачив володар його, що Господь з ним, і що у всьому, що він чинить, Господь сприяв йому в ділах його.
4. І здобув Йосип прихильність в очах його, і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав на руки його.
5. І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що він мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосипа, і було благословення Господнє на всьому, що він мав у домі і в полі.
6. І він залишив усе, що мав, на руках Йосипа; і не знав при ньому нічого, окрім хліба, якого він їв. А Йосип був гарний станом і вродливий з обличчя.
7. І кинула на Йосипа оком дружина володаря його, і сказала: Візьми мене.
8. Але він відмовився, і сказав дружині володаря свого: Ось, володар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддає на мої руки.
9. І немає понад мене у домі цьому, і він не заборонив мені анічогісінько, окрім тебе, тому що ти дружина йому; як же я вчиню це велике зло і згрішу перед Богом?
10. Коли отак [вона] щоденно вчиняла Йосипові, а він відмовлявся взяти її і бути з нею,
11. Сталося одного дня, що він зайшов у дім робити діло своє, і нікого із челяді в домі не було;
12. Вона схопила його за одежу і сказала: Злягайся зі мною. Але він, залишивши одяг свій у руках її, утік і вибіг геть.
13. А вона, побачивши, що він залишив одежу свою в руках її і вибіг геть,
14. Покликала домашню челядь свою, і сказала їм так: Погляньте, він привів до нас єврея збиткуватися над нами. Він прийшов до мене, щоби злягти зі мною, але я закричала щосили,
15. І він, зачувши, що я зчинила гвалт і закричала, залишив мені одежу свою і вискочив геть – утік.
16. І залишила одяг його у себе до повернення володаря його у дім свій.
17. І переказала йому ті ж слова, кажучи: Служник єврей, котрого ти привів до нас, приходив до мене згвалтувати мене.
18. Та коли я зчинила ґвалт, і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік.
19. Коли той володар його почув слова дружини своєї, котрі вона сказала йому, кажучи: Так учинив зі мною раб твій, то запалав гнівом;
20. І взяв Йосипа володар його і віддав його до в'язниці, де ув'язнені невільники царя. І був він там у в'язниці.