Біблія

30. Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,
31. Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.
32. Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.
33. І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.
34. Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.
35. І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.
36. І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;
37. А серце їхнє було не чистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.
38. Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.
39. Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.
40. Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в [країні] пустельній.
41. Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.
42. Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,
43. Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському.
44. І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити.
45. Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх.
46. Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані.
47. Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці.
48. Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям.
49. Послав на них полум'я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них.
50. Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.
51. Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.
52. І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею.
53. І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море.
54. І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його.
55. Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх.
56. Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.
57. Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.
58. Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.
59. Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;
60. Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.
61. І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.
62. І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.
63. Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.
64. Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.
65. Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.
66. І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.
67. І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Єфремового не вибрав,
68. А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив.
69. І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік.
70. І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих,
71. І від доярів привів пасти народ Свій, Якова, і спадок Свій, Ізраїля.
72. І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.
ПСАЛОМ 78
1. Боже! Погани прийшли до спадщини Твоєї; осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїни.
2. Трупи служників Твоїх віддали на поживу птахам небесним, і тіла святих Твоїх – звіроті земній.
3. Пролили кров їхню, як воду, довкола Єрусалиму, і нікому було поховати їх.
4. Ми стали посміховиськом у наших сусідів, ганьбою і соромом в оточенні нашому.
5. Доки, Господе, будеш гніватися безугаву, і палатиме ревність Твоя, мовби вогонь?