Біблія

15. Це – сини Ліїні, котрих вона породила Якові в Падан-Арамі, і Діну, дочку його. Усіх душ синів його і дочок його – тридцять три.
16. Сини Ґада: Ціфйон, і Хаґґі, Шуні і Ецбон, Ері і Ароді, і Ар'їлі.
17. Сини Асира: Їмна і Їшва, і Їшві, і Верія, і Сирах, сестра їх. Сини Верії: Хевер і Малкіїл.
18. Це – сини Зілпи, котру Лаван дав Лії, доньці своїй. Вона породила Якові шістнадцять душ.
19. Сини Рахілі, дружини Якова: Йосип і Веніямин.
20. І народилися в Йосипа на землі єгипетській Манасія і Єфрем, котрих породила йому Оснат, дочка Поті-Фера, жерця з Ону.
21. Сини Веніямина: Бела і Бехер, і Ашбел; Ґера і Нааман, Ехі і Рош, Муппім і Хуппім, і Ард.
22. Це – сини Рахілі, котрі народилися в Якова, – всього чотирнадцять душ.
23. [Сини] Дана: Хушім.
24. Сини Нефталимові: Яхсеїл, і Ґуні, і Єцер, і Шіллем.
25. Це – сини Білги, котру дав Лаван доньці своїй Рахілі. Вона породила їх Якові, всього семеро душ.
26. Усіх душ, які прийшли з Яковом до Єгипту, котрі вийшли із стегон його, крім дружин синів Якова, всього шістдесят шість душ.
27. Синів Йосипа, котрі народилися в нього в Єгипті, – дві душі. Усіх душ дому Якового, які прийшли до Єгипту, – сімдесят.
28. Юду послав він перед собою до Йосипа, щоб він показав [шлях] на Ґошен. І прийшли на землю Ґошен.
29. Йосип наладнав колісницю свою, і виїхав назустріч Ізраїлеві, батькові своєму, в Ґошен, і, забачивши його, упав йому на шию, і довго плакав на шиї його.
30. І сказав Ізраїль Йосипові: Нехай помру я тепер, побачивши лице твоє; бо ти ще живий.
31. І сказав Йосип братам своїм і домові батька свого: Я піду, повідаю фараонові і скажу йому: Брати мої і дім батька мого, котрі були в краю ханаанськім, прийшли до мене.
32. Ці люди є пастухи овець, бо скотарі вони, і дрібну і велику скотину свою, і все, що у них, привели вони.
33. Якщо фараон прикличе вас і запитає: Яке заняття ваше?
34. То ви скажете: Ми служники твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми, і батьки наші, щоб вас оселити на землі Ґошен. Тому що мерзота для єгиптян всілякий пастух овець.
Буття 47
Розмноження потомства Якова, який осів у Єгипті.
1. І прийшов Йосип, і звістив фараонові і сказав: Батько мій і брати мої, з дрібною і великою худобою своєю, і з усім, що у них, прийшли із краю ханаанського, і ось вони вже на землі Ґошен.
2. І взяв він із братів своїх п'ятеро чоловіків і поставив їх перед фараоном.
3. І сказав фараон братам його: Чим ви займаєтеся? Вони відповідали фараонові: Пастухи овець служники твої, і ми, і батьки наші.
4. І сказали вони фараонові: Ми прийшли пожити на цій землі, бо немає паші для худоби служників твоїх; тому що в краю ханаанському великий голод. Тож дозволь служникам твоїм оселитися на землі Ґошен.
5. І сказав фараон Йосипові: Батько твій і брати твої прийшли до тебе.
6. Земля єгипетська перед тобою; на кращій землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони на землі Ґошен. І якщо знаєш, що поміж ними є здібні люди, постав їх доглядачами моєї худоби.
7. І привів Йосип Якова, батька свого, і поставив його перед фараоном; і благословив Яків фараона.
8. Фараон запитав Якова: Скільки літ життя твого?
9. Яків одказав фараонові: Днів мандрування мого сто тридцять літ, незначні і нещасні дні життя мого, і не сягнули літ життя батьків моїх у днях мандрування їхнього.
10. І благословив фараона Яків, і вийшов од фараона.
11. І поселив Йосип батька свого і братів своїх, і дав їм володіння на землі єгипетській, у кращому краї землі, на землі Рамсес, як звелів фараон.
12. І постачав Йосип батька свого, і братів своїх, і увесь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.
13. І не було хліба по всій землі; тому що голод великий посилився, і виснажені були від голоду земля єгипетська і земля ханаанська.
14. Йосип зібрав усе срібло, яке було в країні Єгипетській і в краю ханаанськім, за хліб, котрий купляли, і приніс Йосип срібло у дім фараонів.
15. І срібла не стало у країні Єгипетській і на землі ханаанській. Тоді прийшли всі єгиптяни до Йосипа і просили: Дай нам хліба; нащо нам помирати перед тобою через те, що у нас скінчилося срібло?
16. Йосип сказав: Приженіть вашу скотину, і я буду давати вам за скотину вашу, якщо срібло скінчилося у вас.
17. І приганяли вони до Йосипа худобу свою; і давав їм Йосип хліб за коней, і за череди дрібної, і за череди великої скотини, і за віслюків; і постачав їх хлібом того року за всю худобу їхню.
18. І минув цей рік; і прийшли до нього й наступного року, і сказали йому: Не приховаємо від володаря нашого, і срібла у нас немає, і череди худоби нашої у володаря нашого; нічого не лишилося в нас перед володарем нашим, окрім плоті нашої і земель наших.
19. Нащо нам гинути на очах твоїх, і нам, і землям нашим? Купи нас і землі наші за хліб; і ми із землями нашими будемо служниками фараонові; а ти дай нам зерна, щоб нам живими бути і не вмерти, і щоб не спорожніла земля.
20. І купив Йосип усю землю єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожний своє поле, бо голод знемагав їх. І дісталася земля фараонові.
21. І народ він учинив служниками від одного краю єгипетської землі до другого.
22. Тільки землі жерців не купив, бо жерцям від фараона належала ділянка, і вони харчувалися з неї, бо її дав їм фараон; тому й не продали землі своєї.
23. І сказав Йосип народові: Ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю.
24. Коли будуть жнива, давайте п'яту частку фараонові, а чотири частки залишаться вам для посіву ланів, на харчі вам і тим, хто в домах ваших, і на харчування дітям вашим.
25. Вони сказали: Ти врятував нам життя; хай надбаємо милість в очах володаря нашого, і нехай будемо служниками фараонові.
26. І прийняв Йосип закон землі єгипетської, навіть до сього дня: п'яту частку давати фараонові, окрім землі жерців, бо вона не належала цареві.
27. І жив Ізраїль у країні Єгипетській, на землі Ґошен, і володіли нею, і плодилися, і вельми розмножувалися.