Біблія

28. І жив Яків на землі єгипетській сімнадцять літ; і було днів Якових, років життя його, сто сорок сім літ.
29. І прийшов час Ізраїлеві помирати, і прикликав він сина свого Йосипа, і сказав йому: Якщо я знайшов приязнь в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і [присягнися], що ти виявиш мені милість і правду, і прошу тебе, не поховай мене в Єгипті.
30. Щоб лягти мені з батьками моїми; винесеш мене із Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. [Йосип] сказав: Зроблю за словом твоїм.
31. І сказав: Присягайся мені. І присягнувся йому. І вклонився йому. І вклонився Ізраїль на узголів'я постелі.
Буття 48
Яків благословляє Єфрема і Манасію.
1. Після того Йосипові сказали: Ось, батько твій захворів. І взяв він із собою двох синів своїх: Манасію і Єфрема.
2. Якова звістили, і сказали: Ось син твій, Йосип, іде до тебе. Ізраїль зібрався на силі своїй і сів у постелі.
3. І сказав Яків Йосипові: Бог Всемогутній з'явився мені в Лузі, в краю ханаанськім, і благословив мене.
4. І сказав мені: Ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і виведу з тебе багато народів, і дам землю оцю потомству твоєму після тебе, у вічне володіння.
5. І нині два сини твої, які народилися тобі в країні Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.
6. А діти твої, котрі народяться від тебе після них, будуть твої. Вони під йменням братів своїх будуть йменуватися в їхній спадщині.
7. Коли я йшов із Падану, померла в мене Рахіль на землі ханаанській, на шляху, не доходячи трохи до Ефрати, і я поховав її там на шляху до Ефрати, що [нині] Віфлеєм.
8. І побачив Ізраїль синів Йосипових, і сказав: Хто це?
9. І сказав Йосип батькові своєму: Це сини мої, котрих Бог дав мені тут. [Яків] сказав: Підведи їх до мене, і я благословлю їх.
10. А очі Ізраїлеві пригасли від старості; не міг він бачити [ясно]. [Йосип] підвів їх до нього, і він поцілував їх, і обійняв їх.
11. І сказав Ізраїль Йосипові: Не сподівався я бачити твоє лице; та ось, Бог показав мені й насіння твоє.
12. І відвів їх Йосип від колін його, і вклонився йому обличчям своїм до землі.
13. І взяв Йосип обидвох, Єфрема в праву свою руку проти лівої Ізраїля, а Манасію в ліву проти правої Ізраїля, і підвів до батька.
14. Але Ізраїль простяг руку свою і поклав на голову Єфремові, хоча цей був менший, а ліву – на голову Манасії. З наміром поклав він так руки свої, хоч Манасія був первістком.
15. І благословив Йосипа, і сказав: Бог, перед котрим ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, котрий пасе мене з того часу, як я існую, до сього дня,
16. Ангел, котрий захищає мене від усілякого зла, нехай благословить юнаків оцих; нехай буде на них названо ім'я моє та ім'я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростають вони чисельними посеред землі.
17. І побачив Йосип, що батько його поклав правицю свою на голову Єфрема; і не до вподоби було йому це. І взяв він руку батька свого, аби перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії.
18. І сказав Йосип батькові своєму: Не так, батьку мій; бо це – первісток; поклади на його голову праву руку твою.
19. Але батько його не погодився і сказав: – Знаю, сину мій, знаю, і від нього вийде народ, і він буде великим; але менший його брат буде більший від нього, і від насіння його вийде багато народів.
20. І благословив їх того ж дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, кажучи: Нехай Бог учинить тобі, як Єфремові та Манасії; і він поставив Єфрема перед Манасією.
21. І сказав Ізраїль Йосипові: Ось, я помираю. І Бог буде з вами, і поверне вас на землю батьків ваших.
22. Я даю тобі, найперше перед братами твоїми, одну ділянку, котру я взяв із рук амореїв мечем моїм і луком моїм.
Буття 49
Пророче благословення колін Ізраїлевих і смерть Якова.
1. І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні.
2. Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
3. Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили.
4. Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов.
5. Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні.
6. У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти.
7. Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі.
8. Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого.
9. Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його?
10. Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець!і Йому покора народів.
11. Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою.
12. Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока.
13. Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону.
14. Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками.
15. І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини.
16. Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля.
17. Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад.
18. Я чекаю Твого спасіння, о Господе!
19. Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах.