Біблія

3. І нині, мешканці Єрусалиму і мужі Юдеї, вчиніть суд поміж Мною і виноградником Моїм.
4. Що варто було б учинити для виноградника Мого, а Я не вчинив того? Чому, коли Я очікував, що він принесе гарні грона, він уродив дикі ягоди?
5. Отож, Я скажу вам, що вчиню з виноградником Моїм: відберу в нього огорожу, і буде він спустошений; зруйную мури його, і буде потоптаний.
6. І залишу його у занепаді; не будуть його ні обтинати, ні обкопувати; і заросте він терням і будяками; і накажу хмарам не виливати на нього дощу.
7. Виноградник Господа Саваота є дім Ізраїля, і мужі Юдеї – улюблене насадження Його. І чекав Він на правосуддя, та ось – кровопролиття; [чекав] на правду, і ось – зойки.
8. Горе вам, що долучаєте дім до дому, а поле прилучаєте до поля аж так, що [іншим] не залишається місця, наче ви самітниками живете на землі.
9. У вуха мої [сказав] Господь Саваот: Численні будинки оці будуть порожні; великі і гарні – без мешканців;
10. Десять ділянок у винограднику принесуть одного бата, і хомер посіяного насіння заледве поверне ефу
11. Горе тим, котрі вдосвіта шукають сікеру і до пізнього вечора розпалюють себе вином.
12. І арфа, і гусла, тімпан і сопілка, і вино на бенкетах їхніх; а на діяння Господні вони не зважають, і про діяння рук Його не задумуються,
13. За те народ Мій стане бранцем несподівано, і вельможі його будуть голодувати, і багаті його будуть знемагати від спраги.
14. Через те шеол розширився і без міри роззявив пащу свою; і зійде [туди] слава їхня, і гамір їхній, і [все], що звеселювало їх.
15. І поклониться чоловік, і впокориться муж, і очі пихатих стануть сумними.
16. А Господь Саваот піднесеться на суді, і Бог святий явить святість Свою в правді.
17. І будуть пастися вівці за своїм звичаєм, і спустошені місця багатих будуть пожирати чужинці.
18. Горе тим, котрі тягнуть на себе беззаконня мотузками марноти і гріх – наче посторонками од воза;
19. Котрі кажуть: Нехай Він поквапиться і прискорить діяння Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде до звершення порада Святого Ізраїлевого, щоб ми спізнали!
20. Горе тим, котрі зло називають добром, і добро – злом; темряву мають за світло, а світло – пітьмою; гірке вважають солодким, а солодке – гірким!
21. Горе тим, котрі мудрі у своїх очах і розумні самі перед собою!
22. Горе тим, котрі хоробрі пити вино і спритні приправляти міцні напої,
23. Котрі за дарунки виправдовують винного, а правдивих позбавляють правди закону!
24. За те, як вогонь пожирає солому, і полум'я знищує сіно, отак зітліє їхній корінь, і квіт їхній розпорошиться, мов тлін; тому що вони зневажили закон Господа Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.
25. За те спалахне гнів Господній на Його народ, і простягне Він руку Свою на нього, й уразить його аж так, що здригнуться гори, і трупи їхні будуть, мов послід на вулицях. І при всьому цьому гнів Його не опаде, і рука Його буде ще простягнута.
26. І піднесе знамено народам далеким, і подасть знати мешканцеві край землі, – і ось, він легко і швидко прийде.
27. Не буде в нього ні стомленого, ані знеможеного; жодний не задрімає і не засне, і не скинуть пояса з крижів, і не урветься реміння на взутті його.
28. Стріли його загострені, і всі луки його понатягувані; копита в коней наче з кременя, а колеса його, наче вихор.
29. Ревище його – наче рик лева; він реве, мов левенята, і зареве, і вхопить здобич, і забере, і ніхто не захистить.
30. І зареве на нього того дня, наче ревище [розлюченого] моря; і гляне він на землю, і ось, пітьма, горе, і світло потьмяніло в хмарах.
Ісаїя 6
1. У рік смерти царя Уззії бачив я Господа, що сидів на престолі високому і піднесеному, і поли Його риз виповнювали увесь храм.
2. Довкола нього стояли серафими; у кожного з них по шестеро крил; двома затуляв кожний з них обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3. І гукали один до одного, і говорили: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля в Його славі уповні!
4. І захиталися одвірки брам від отих погуків, і дім виповнився кадінням.
5. І сказав я: Горе мені! Загинув я! Бо я людина з нечистими устами, і живу поміж народом також із нечистими устами, – і очі мої бачили царя, Господа Саваота.
6. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього жарина палахка, котру він узяв кліщами на жертовнику,
7. І торкнувся уст моїх, і сказав: Ось, це торкнулося уст твоїх, і беззаконня твоє забране від тебе, і гріх твій очищений.
8. І почув я голос Господа, що говорив: Кого Мені послати? І хто піде для Нас? І я сказав: Ось я, пошли мене.
9. І сказав Він: Піди і скажи усьому народові: Слухом почуєте, і не зрозумієте; і очима дивитися будете, і не побачите.
10. Тому що затужавіло серце народу цього, і вухами погано чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.
11. І сказав я: Чи надовго, о Господе? Він сказав: Аж доки не спорожніють міста, і залишаться без мешканців, і оселі без людей, і доки земля оця зовсім не спорожніє.
12. І виведе Господь людей, і великий занепад буде на цій землі.
13. І якщо залишиться десята частка на ній, і повернеться, то вона знову буде спустошена; а [проте], як від теребинту і від дуба, коли вони зрубані, [залишається] корінь їхній, так святе насіння [буде] корінням її.
Ісаїя 7
1. І сталося за днів Ахаза, сина Йотамового, сина Уззіїного, царя юдейського: Рецін, цар сирійський, і П`еках, син Ремалії, цар Ізраїля, виступили супроти Єрусалиму, щоб завоювати його; та не могли звоювати.
2. І сповіщено Давидів дім, і сказано: Сирійці розташувалися на Єфремовій землі. І захиталося серце його і серце народу його, як хитаються од вітру дерева в лісі.
3. І сказав Господь Ісаї: Вийди ти і син твій Шеар-Яшув назустріч Ахазові, до кінця водогону горішнього ставу, на шлях, до поля шаповала,
4. І скажи йому: Спостерігай і будь спокійний; не бійся і нехай не сумує серце твоє перед отими двома задимленими головешками, від розпаленого гнівом Реціна і сирійців та сина Ремалії.
5. Сирія, Єфрем і син Ремалії змовляються супроти тебе підступно, і кажуть:
6. Ходімо на Юдею, і зворохобимо її, і заволодіємо нею, і настановимо в ній царем Тавеїлового сина.