Біблія

12. Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?
13. А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до сп'яніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14. І розіб'ю їх одного об одного, і батьків і синів разом, говорить Господь; не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.
15. Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;
16. Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.
17. А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.
18. Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19. Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.
20. Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?
21. Що скажеш, [донько Сіону], коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?
22. І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п'яти твої.
23. Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?
24. Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.
25. Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, говорить Господь, тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.
26. За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.
27. Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?
Єремії 14
1. Слово Господнє, котре було до Єремії, коли перестали випадати дощі.
2. Плаче Юда, брама його упала, почорніла на землі, і волання зчиняється в Єрусалимі.
3. Вельможні посилають служників своїх по воду; вони приходять до криниць і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами, посоромлені і збентежені, вони покривають свої голови.
4. Бо грунт потріскався від того, що не було дощу на землі, то й землероби збентежилися і покривають свої голови.
5. Навіть лань народжує в полі і залишає [дітей], тому що немає трави.
6. І дикі віслюки стоять на пагорбах і ковтають, мов шакали, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
7. Хоч беззаконня наше свідчить супроти нас, але Ти, Господе, чини з нами заради ймення Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
8. Надіє Ізраїля, Рятівнику його в годину страждань! Нащо Ти, – ніби чужий на цій землі, наче перехожий, котрий зайшов переночувати?
9. Нащо Ти – як людина, здивований, як дужий, що не має сили врятувати? І одначе, Ти, Господе, посеред нас, і Твоє ймення сяє над нами; не залишай нас.
10. Так говорить Господь народові цьому: За те, що вони полюбляють блукати і не притримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
11. І сказав мені Господь: Ти не молися за народ цей, на добро йому.
12. Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть усеспалення і подарунки, Я не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею винищу їх.
13. Тоді сказав я: Господе Боже! Ось пророки кажуть їм: Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на сьому місці.
14. І сказав мені Господь: Пророки пророкують неправдиве йменням Моїм; Я не посилав їх і не наказував їм, і не казав їм; вони виповідають вам видіння неправдиві, і чаклунства, і пусте, і мрії серця свого.
15. А тому так говорить Господь про пророків: Вони пророкують йменням Моїм, а Я не посилав їх; вони кажуть: Меча і голоду не буде на цій землі: мечем і голодом будуть винищені ці пророки.
16. І народ, котрому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду і меча, і нікому буде хоронити їх, – вони і дружини їхні, і сини їхні, і доньки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
17. І скажи їм слово оце: Нехай проливають мої очі сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою уражена діва, донька народу мого, важким ударом.
18. Виходжу я в поле, – і ось, убиті мечем; заходжу до міста, – і ось, ті, що тануть від голоду; навіть пророк і священик блукають землею безпорадні.
19. Хіба Ти назовсім відкинув Юду? Хіба душі Твоїй відразливий Сіон? Нащо уразив нас так, що немає нам зцілення? Ждемо миру – і нічого схожого немає, чекаємо на годину зцілення – і ось, жахи.
20. Визнаємо, Господе, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
21. Не відкидай [нас] заради ймення Твого; пригадай, не ганьби престолу слави Твоєї, не руйнуй заповіту Твого з нами.
22. Чи є між облудними [богами] поганськими такі, що дають дощ? Або чи може небо [само по собі] подавати зливу? Чи не Ти це, Господе Боже наш? На Тебе сподіваємося ми; бо Ти утворюєш все це.
Єремії 15
1. І сказав мені Господь: А хоч би постали перед лицем Моїм Мойсей і Самуїл, душа Моя не [прихилиться] до народу цього; віджени [їх] з-перед очей Моїх – нехай ідуть собі геть.
2. А якщо скажуть тобі: Куди нам рушати? То скажи їм: Так говорить Господь: Хто [приречений] на смерть, йди на смерть, хто під меч – під меч; хто на голод – на голод; і хто в полон – у полон.
3. І пошлю на них чотири різних [покари], говорив Господь: меча, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних, і звірів польових, аби пожирати і винищувати;
4. І віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він учинив у Єрусалимі.
5. Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? І хто виявить співчуття до тебе? І хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6. Ти залишив Мене, говорить Господь, відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і знищу тебе: Я стомився милувати.
7. Я розвіваю їх віялом за браму землі; позбавляю їх дітей, нищу народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8. Вдів їхніх у Мене більше, аніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача в полудень; нападе на них несподівано страх і жах.
9. Лежить у знемозі та, що породила семеро, віддає духа свого; ще вдень зайшло сонце її, вона осоромлена і зневажена. І останок їх віддам під меч перед очима ворогів їхніх, говорить Господь.