Біблія

42. Це - ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч - дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.
43. І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.
44. А всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її.
45. Поселенці і найманець не повинні їсти її.
46. В одній оселі треба їсти її, не виносьте м'яса геть з оселі, і кісток її не трощіть.
47. Вся громада Ізраїля повинна звершувати її.
48. А якщо оселиться в тебе захожий чужинець, і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він почне звершувати її, і буде як місцевий мешканець землі, а жодний необрізаний не повинен їсти її.
49. Один закон нехай буде і для місцевого мешканця і для зайшлого, що оселився між вами.
50. І вчинили все сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, так і вчинили.
51. Того ж самого дня Господь вивів синів Ізраїля із землі єгипетської за ополченнями їхніми.
Вихід 13
Освячення первістків. Повеління про прісний хліб.
1. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2. Освяти Мені кожного первістка, що розкриває утробу серед синів Ізраїля, серед людей і серед худоби, – для Мене воно!
3. І сказав Мойсей народові: Пам'ятайте цей день, коли вийшли ви з Єгипту, із дому рабства: бо рукою міцною вивів вас Господь звідти; і не їжте квасного.
4. Сьогодні виходьте ви, в місяці Авіві.
5. І коли введе тебе Господь на землю ханаанеїв, і хеттеїв, і амореїв, і хіввеїв, і євусеїв, про яку присягався Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед; то звершуй оце служіння в цьому місяці.
6. Сім днів їж прісний хліб, а на сьомий день – Свято Господові.
7. Прісний хліб треба їсти сім днів, і не мусить бути в тебе квасний хліб, і не мусить бути у тебе квасного у всьому краї твоєму.
8. І оголоси того дня синові твоєму, кажучи: Це заради того, що Господь учинив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.
9. І нехай буде тобі оце пам'ятною ознакою на руці твоїй і пам'ятником перед очима твоїми, щоб Закон Господній був в устах твоїх; бо рукою міцною вивів тебе Господь з Єгипту.
10. Виконуй же настанови ці у призначений час, із року в рік.
11. І коли введе тебе Господь на землю Ханаанську, як Він присягався тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі;
12. Відділяй Господові кожного первістка, що розкриває утробу, і все первісне із худоби, яка в тебе буде, чоловічої статі, це – Господове.
13. І кожного первістка з віслюків викупляй за ягня, а як не викупиш, ти повинен зламати йому шию; а всіх первістків із людей твоїх ти повинен викупляти.
14. І коли потім запитає тебе син твій, кажучи: "Що це?", то скажи йому: "Рукою міцною вивів нас Господь з Єгипту, із дому рабства.
15. Тому, коли фараон чинив спротив і не одпустив нас, Господь умертвив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка людського до первістка з худоби: через те я приношу на пожертву Господові все, що розкриває утробу чоловічої статі, а всілякого первістка [із] синів моїх викупляю.
16. І нехай буде це ознакою на руці твоїй і замість пов'язки над очима твоїми, бо рукою міцною Господь вивів нас із Єгипту".
17. Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів [його] шляхом через землю Филистимську, тому що вона близько; бо сказав Бог: Щоб не пожалкував народ, забачивши війну, і не повернувся в Єгипет.
18. І обвів Бог народ шляхом пустельним до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїля озброєні із землі єгипетської.
19. І взяв Мойсей з собою кості Йосипа; бо [Йосип] присягою взяв клятву синів Ізраїля, сказавши: "Відвідає вас Бог, і ви з собою винесіть кості мої звідси".
20. І рушили [сини Ізраїля] із Суккоту, і отаборилися в Етамі, на межі пустелі.
21. А Господь йшов перед ними удень в стовпі хмаровому, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі в стовпі вогняному, щоб світити їм, аби могли йти удень та вночі.
22. І не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогняний уночі перед народом.
Вихід 14
Загибель єгиптян в Червоному морі. Мандрування в пустелі.
1. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2. Скажи синам Ізраїля, щоб вони завернули й отаборилися перед Пі-Гахіротом, між Мігдолом і поміж морем, перед Баал-Цефоном; навпроти нього отаборилися біля моря.
3. І скаже фараон про синів Ізраїля: Вони заблукали на землі оцій, замкнула їх пустеля.
4. А Я ожорсточу серце фараона і він буде гнатися за вами, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і спізнають єгиптяни, що Я – Господь. І вчинили так.
5. І сповіщено було царю єгипетському, що народ утік, і виповнилося серце фараона і служників його супроти народу цього, і вони сказали: Що це ми учинили? Нащо відпускали ізраїльтян, щоб вони вийшли з підданства нашого?
6. [Фараон] повелів запрягти колісницю свою, і народ свій узяв із собою.
7. І взяв шістсот колісниць відбірних і всі колісниці єгипетські, і старшин над усіма ними.
8. І ожорсточив Господь серце фараона, царя єгипетського, він погнався за синами Ізраїля; а сини Ізраїля йшли під рукою високою.
9. І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх біля моря, де вони отаборилися, при Пі-Гахіроті перед Баал-Цефоном.
10. Фараон наблизився, і сини Ізраїля озирнулися, і ось, єгиптяни женуться за ними; і вельми настрашилися і заголосили сини Ізраїля до Бога.
11. І сказали Мойсеєві: Хіба бракує цвинтарів у Єгипті, що ти завів нас помирати в пустелю, вивівши нас із Єгипту?
12. Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: "Залиши нас, ми будемо працювати в Єгипті?" Тому що ліпше бути нам рабами в єгиптян, аніж померти в пустелі.