Біблія

5. Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє.
6. А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового.
7. І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене.
8. Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
9. А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою.
10. І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити?
11. Скажи йому: Живу Я, говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
12. І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність.
13. Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив.
14. А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду,
15. [Якщо ] цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре.
16. Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий.
17. А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий.
18. Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це.
19. І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий.
20. А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його.
21. Дванадцятого року нашого переселення, десятого [місяця] , п'ятого [дня ] місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто!
22. Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним.
23. І було до мене слово Господнє:
24. Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, [тож ] нам дарована ця земля на спадщину.
25. А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею?
26. Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
27. Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці.
28. І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих.
29. І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили.
30. А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа.
31. І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем Твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього.
32. І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
33. Але коли справдиться, – ось, уже й справджується, – тоді спізнають, що серед них був пророк.
Єзекія 34
1. І було до мене слово Господнє:
2. Сину людський! Повідай пророцтво на пастирів Ізраїлевих, проголоси пророцтво і скажи їм, пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїлевим, котрі пасли самі себе; чи не отару мусять пасти пастирі?
3. Ви їли лій і вовною одягалися, вгодованих овечок заколювали, [а ] отари не пасли.
4. Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев'язували, а вкрадену не повертали і загубленої не шукали, а панували над ними з насильством і жорстокістю.
5. І порозбігалися вони без пастуха, а коли порозбігалися, то стали поживою всілякому звірю польовому.
6. Блукають вівці Мої по всіх горах, і на всілякому високому пагорбі, і по всій широкополій землі розпорошилися вівці Мої, і ніхто не піклується за них, і ніхто не шукає їх.
7. А тому пастухи – пастирі, вислухайте слово Господнє.
8. Живу Я! – говорить Господь Бог: За те, що вівці Мої залишені на крадіж, і без пастиря вівці Мої стали здобиччю всілякого польового звіра, а пастирі Мої не шукали Моїх овець і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, –
9. За те, пастирі, вислухайте слово Господнє.
10. Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на пастирів і заберу овечок Моїх від руки їхньої і не дам їм надалі пасти овець, і не будуть уже пастирі самі себе пасти, і вирву овець Моїх із щелепів їхніх, і не будуть вони поживою їхньою.
11. Бо так говорить Господь Бог: Ось, Я Сам відшукаю овечок Моїх і огляну їх.
12. Як пастух перевіряє отару свою того дня, коли є серед отари своєї розпорошеної, так Я перегляну овечок Моїх і вивільню їх із усіх місцин, до котрих вони були розпорошені за хмарного та похмурого дня.
13. І виведу їх з-поміж народів, і зберу їх з усіх країн, і приведу їх до їхньої землі, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків, і на всіх залюднених місцинах цієї землі.
14. Буду пасти їх на добрих пасовищах, і кошара їхня буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати в затишній кошарі і будуть пастися на буйних пасовиськах – на горах Ізраїлевих.
15. Я буду пасти овець Моїх, Я покладу на спочинок їх, говорить Господь Бог.
16. Загублену відшукаю, і вкрадену поверну, і поранену перев'яжу, і недужу уздоровлю, а гладких і шалених винищу; буду пасти їх по правді.
17. А вас, вівці Мої, – так говорить Господь Бог, – Ось, Я буду судити поміж вівцею і вівцею, поміж бараном і козлом.
18. Хіба замало вам того, що пасетеся на доброму пасовиську, а тим часом, решту на пасовиську вашому витоптуєте ногами вашими, п'єте чисту воду, а останок скаламучуєте ногами вашими,